• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Для Вас, батьки

Особливого значення ми надаємо роботі з батьками

/Files/images/foto/family[1]_w300_h237.gif


Гуманне, особистісне ставлення до родин вихованців дає змогу педагогічному колективу будувати стосунки на засадах відвертості і взаєморозуміння, долати бар’єр між дошкільним навчальним закладом і сім’єю.

Кредо працівників дошкільного навчального закладу

  • Наші вихованці -самі шановані особи нашого закладу;
  • Вони не залежать від нас, а ми залежимо від них;
  • Вони не заважають нашій роботі, вони—мета розвитку нашого дошкільного закладу;
  • Не ми робимо їм послугу, а вони виявили нам честь своїм приходом;
  • Вони не просто колектив дітей, вони—особистості з притаманними їм почуттями та емоціями;
  • Вони частина нашого життя, а не сторонні особи;
  • Вони звертаються до нас зі своїми потребами і наша мета—якісно задовольнити їх;
  • Вони заслуговують на саме поважне ставлення з нашого боку;
  • Вони мають право чекати від нас на увагу та розуміння, цілковиту підтримку та приємного зовнішнього вигляду.

Шановні батьки!

/Files/images/foto/detsad.png

Допоможімо разом малюкові знайти своє гідне місце в дитсадку. Адаптація, тобто звикання, - явище двоїсте. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини. Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі – усе буде гаразд! Нервовість, неспокій передаються дітям, і адаптація ускладнюється.


Прийміть кілька практичних порад:

  • виробляйте свої ритуали прощання й зустрічі;
  • пошийте «чарівну» сумочку, заведіть коробочку з набором домашніх предметів: родинних фотографій, носовичків, а також інших дрібничок, які в повсякденні належать дорослим. Ці речі пов’язуватимуть дитину з відсутніми родичами;
  • принесіть одну-дві іграшки, книжки;
  • станьте спільником і помічником вихователів (проведіть ігри, поставте сценки-мініатюри, розкажіть казки дітям усієї групи).
Щодня при зустрічі обіймайте малюка, покажіть, що ви радієте йому. Не бійтеся попросити дозволу взяти з дитячого садка додому іграшку, книжку, яка сподобалася дитині. Їх же потрібно повертати, а це серйозний привід для зустрічі завтра!
Повірте, надійде час, коли дитина з особливим смутком буде розлучатися з першими вихователями. І вже ставши школярем, неодноразово, відкрито або потай, прибіжить до свого дитсадка хоч на хвилинку.

Ознайомтесь з інформацією психолога про таке:
  • готуємось іти в садок
  • чи потрібна дошкільна освіта дитині
  • як підготувати дитину до відвідування дитсадка

Рекомендації батькам щодо адаптаційного періоду

/Files/images/foto/Igra-vokrug-kolonny.jpgЧимало проблем, які виникають у дитини в період адаптації, можна попередити.
Якщо малюка заздалегідь привчили до режиму дня, який чекає на нього в дошкільному закладі, якщо він уміє проситися в туалет, готовий до не протертої й різноманітної їжі, вміє гратися іграшками, цікавиться ними, здатен хоча б до короткочасного контакту з іншими дітьми, не боїться їх, з довірою ставиться до вихователя, то більшості проблем, пов’язаних з адаптацією, у нього не виникне. Важливо, щоб батьки усвідомлювали майбутні зміни; турбувались про емоційний стан, який переживатиме син чи донька, залишившись без рідних; розуміти, що дитина почуватиметься впевнено, якщо вона доволі самостійна, може певною мірою обслужити себе й не почуватися залежною від чужих дорослих.
Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батьки, зазвичай, обмежують розмови про дитячий садок фразою: «Тобі там буде добре». А слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, а надалі ранковий емоційний стан малюка визначатиме хід усього дня в групі.
Бажано заздалегідь ознайомити дитину з життям у дитячому садку. Дуже важливий момент – знайомство з вихователями та показ групових приміщень. Слід показати шафку, де дитина залишатиме свій одяг, ліжечко, в якому спатиме, іграшки, якими гратиметься. Якщо у малюка виникне бажання, варто дозволити йому погратись з іншими дітьми або побавитися іграшками. Важливо, щоб дитина знову захотіла прийти в садочок.
Наголосимо: для того, щоб звикання дитини до дошкільного закладу було максимально безболісним, треба зробити його поступовим. Протягом першого тижня батькам слід приводити дітей не на повний день, а на кілька годин – на прогулянку. Й лише після таких короткочасних візитів діти лишаються без мами, але ненадовго. Потім цей час поступово збільшується. З кінця другого тижня дітей залишають на увесь день.
Можна приводити дитину не лише на ранкову або денну прогулянку, а й на вечірню. Таким чином дитина встигає більше дізнатись про життя в дошкільному закладі, а головне – вона бачить, як за всіма дітками приходять батьки і забирають їх додому: ніхто не залишається в дитячому садку.

Адаптація дитини до дошкільного навчального закладу:

поради О.В. Хмелевої-Токаревої, директора методичного центру практичної психології та соціальної роботи Управління освіти Оболонського району.

Відео-репортаж з громадської приймальні 08.08.2012 року:


http://www.youtube.com/watch?v=NL9xI6rHgtA

Рекомендації
Вихователя-методиста Замедянської Т.Б.
Практичного-психолога Литвин І.В.

Адаптація дитини до дитячого садка – завдання батьків чи педагогів?

Віднайти для кожного малюка засіб, який полегшив би його адаптацію до умов дитячого садка, не так уже й складно. Для цього передусім треба прагнути бачити перед собою дити­ну з усіма її індивідуальни­ми особливостями, а вміння та умови, які допомо­жуть дорослим у цьому, з'являться обов'язково.

Безумовно, педагогічні працівники дитячого сад­ка мають фахову освіту та відповідний досвід роботи з дітьми. Вони всіляко допомагають батькам полегши­ти процес адаптації кожної дитини. Однак запорукою легкої адаптації дитини до дошкільного навчального за­кладу є тісна співпраця педагогів та батьків вихованців.

Завдання педагогів під час адаптації дитини до дитя­чого садка — поглибити досвід батьків, запропонувати їм широкий діапазон можливостей щодо полегшення адаптації дитини до дитячого садка, навчати спостеріга­ти за поведінкою своєї дитини й аналізувати її, відшуковуючи можливі варіанти розв'язання складних ситуацій.

Батьки ж мають навчитися звертати увагу на бу­денні моменти, адже вони безумовно впливають на перебіг адаптації. Наприклад, їм слід повідомити педагогів групи, якими іменами вони зазвичай нази­вають дитину вдома (незалежно від її повного імені). Звертання до дитини звичним для неї ім'ям значно полегшує її взаємодію з педагогом, якого вона сприй­має зазвичай як «чужу тьотю».

Зняти нервове напруження під час адаптації до но­вих умов життя дитині допоможуть улюблені речі, принесені з дому. Батькам не варто забороняти дити­ні брати із собою іграшку, маленьку подушечку, з якою вона звикла засинати, або ж тарілочку і ложку, якими вона користується вдома, тощо. Ці речі додадуть малечі впевненості, а тому можуть стати дієвими помічника­ми щодо полегшення перебігу адаптації.

Окрім того, батькам варто пам'ятати, що дитина ба­чить світ їхніми очима, відповідно, переймає їхнє став­лення до людей чи ситуацій. Тому їм не слід виявляти незадоволення вчинками педагогів чи поведінкою ін­ших дітей у присутності дитини. Дорогою до дитячого садка не слід концентруватися на вмовляннях, ліпше озирнутися навколо і побачити безліч цікавих речей, про які можна розмірковувати разом із маленьким мрійником, фантазером, філософом.

Кожна дитина індивідуальна, має свої звички й уподобання, по-своєму адаптується до нових умов. Не існує абсолютних правил, якими можна керува­тися щодо усіх дітей, окрім любові, терпіння і щиро­сті близьких дорослих.

На жаль, у нашій країні не навчають бути батьками. Прикро, але здебільшого перші думки щодо вступу дитини до дитячого садка у молодих батьків виникають вже на його порозі. До того ж вони полюбляють вказувати педагогам на їхні обов'язки. Самі ж батьки, на жаль, не завжди дослухаються до рекомендацій або навіть прохань педагогів. Подекуди навіть можна почути бать­ківські заяви на кшталт: «Ми вам дитину при­вели, от ви й займайтеся!» або «Хто з нас педагог? Ви! От самі й розв’язуйте проблеми».

Батьківська позиція уникання (свідомо не кажу про байдужість бать­ків до переживань дитини, оскільки вірю, що це неможливо) не йде на користь малечі. Адже потреба бути прийнятою є базовою для повноцін­ного психічного розвитку дитини.

Подібні обставини повторюються з року в рік. Тому вважаю, що над­звичайно важливо проводити просвітницьку роботу не з батьками но­вачків, а з батьками, які ще роздумують над тим, чи віддавати дитину до дитячого садка, чи ні.

Нині батьки здебільшого скептично ставляться до заходів просвітницького чи навчально-розвивального спрямування. Частково це можна пояснити вільним доступом до інформації в інтернеті. Проте батькам складно читати наукову літературу, що висвітлює питання ви­ховання та розвитку дитини в різні вікові періоди дошкільного дитин­ства. Тож вони віддають перевагу популярній літературі. А наскільки така література є науково відповідною — питання відкрите. До того ж батьки читають саме ті інтернет-сторінки, які за їхній запитом видає пошукова система. Тож здебільшого виокремлюють відповідь на своє запитання, не аналізуючи причини виникнення проблеми та можли­ві негативні наслідки. Батькам легше і простіше обговорити ту чи ту проблему у вихованні своєї дитини із сусідами, друзями, знайомими тощо.

Отже, необхідно підвищувати психолого-педагогічну культуру бать­ків майбутніх новачків щодо питань входження малюків до дитячого садка

11.01.2017р.

Кiлькiсть переглядiв: 34