Співаєте дітям? Так тримати!
або
Чим батьківський спів важливий і корисний для дитини
Нормалізує психологічний та фізичний стан
Спів дорослого дитині – це універсальне явище в усіх світових культурах. У дітей із народження «вбудована» увага до співу, а в батьків – прагнення співати дітям і в такий спосіб транслювати свою любов і турботу. Можливо, дорослі інтуїтивно відчувають те, що підтверджують дослідження: спів набагато дієвіше, ніж слова, заспокоює дитину й поліпшує її фізичний стан.
Усе це працює не лише із немовлятами, а й з дітьми дошкільного віку й старше. Прикро, що здебільшого співочого настрою батьків вистачає максимум на перший рік життя дитини – на колискові перед сном. Потім мамину пісню замінює ютуб. А між тим старші діти вже можуть не просто слухати батьків, а й співати разом з ними. І це веде нас до наступного пункту – спільної діяльності батьків і дітей і соціальному зв’язку між ними.
Укріплює родинний зв’язок
Родинний спів – це живе втілення зв’язку поколінь; спосіб створити спільний безпечний простір комунікації та єднання багатьох членів сім’ї. дивно, але саме цього співочого» способу спілкування, який ще недавно був для українців найприроднішим, – багатьом родинам зараз не вистачає. Тож музичний керівник, як ніхто, у змозі підштовхнути батьків вихованців до того, щоб започаткувати цю традицію або активніше підтримувати її.
Якщо в сім’ї з’являється молодша дитина, спільний родинний спів може допомогти старшим дітям «привітати» нового члена сім’ї, легше призвичаїтися до нового учасника сімейної традиції.
Розвиває навички мовлення й комунікації |
Пісня – це особливий тип мовлення. Колискові, забавлянки, ритмічні скоромовки містять знакові інтонаційні звороти рідної мови. А отже, коли батьки співають дитині народні пісеньки, то здійснюють велику роботу:
- демонструють дитині, як улаштована мова;
- готують дитячі вушка, голос та загалом мозок до того, щоб працювати з мовленням, формувати думки словами;
- формують і збагачують словник дитини.
Позитивний поштовх отримують і суто музичні здібності – розвиваються звуковисотний та ритмічний слух, здатність чисто співати. А ще, спів дітям та з дітьми – це найефективніший шлях формувати дитячу здатність комунікувати.
Згадаємо ще одну перевагу: дитячі пісні часто інтуїтивно поєднують з рухами та жестами, танцювальними елементами. Навіть якщо дорослий нічого не знає про музичне виховання, він супроводжує свій спів принаймні рухами рук та пальців. Дитина прагнутиме повторювати – і це стимулює її просторове мислення, вона навчатиметься координувати рухи свого тіла.
Активізує здатність до емоційної регуляції й самовираження |
У всіх людей у мозку від народження працює механізм, який змушує прислухатися до мелодичних та ритмічних патернів, налаштовуватися на них. Коли людина чує, або передчуває внутрішнім слухом розвиток музики – це активує зони мозку, пов’язані з відчуттям задоволення й винагороди. А це, своєю чергою, допомагає утримувати емоційну рівновагу й свідомо фокусувати увагу.
Уміння регулювати власний емоційний стан та фокусувати увагу неодмінно знадобляться дітям у житті, зокрема під час навчання. Водночас це має перевагу й для батьків: із дитиною, яка вміє регулювати свої емоції, простіше домовитися. А ще – її поведінка комфортніша для всіх членів родини й насамперед для неї самої.
Формує простір радості й здоров’я
|
Коли батьки співають – це добре не лише для їхньої дитини, а й для них самих! Недарма більшість людей полюбляють співати. Ми відчуваємо, що в цій діяльності є щось здорове й корисне – і дослідження це підтверджують. Отже, регулярний спів:
- полегшує стрес, знижує рівень кортизолу в крові;
- стимулює імунну відповідь;
- поліпшує роботу легень, допомагає позбавитися хропіння;
- створює відчуття товариськості, безпеки, спільного сенсу – коли люди співають у групі;
- стимулює пам’ять;
- допомагає впоратися з переживаннями;
- тренує дикцію.
У підсумку процитуємо дослідницю Сандру Трегуб: «Я нікого не примушувала б співати. Просто людям варто робити те, що приносить задоволення, – і ділитися цим зі своїми дітьми».
Оживаюча лялька - чи можливо це?
Яка дитина не мріяла хоча б один раз, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати дійсними партнерами по іграх? І навіть ляльки-роботи не здатні цю мрію здійснити, адже їхні рухи механічні й, мабуть, ще більш далекі від бажаного "оживлення", якого сподівається дитина. Але, виявляється, чудо "живої" іграшки все-таки можливо!
Мова в цій консультації піде про дивне створіння рук людських - ляльку-рукавичку. Про ганчіркову м'яку ляльку, яку можна "оживити" за допомогою руки й силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка з такою іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Крихітка вже звикла до оточуючих його звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражають лише одну емоцію, а то й зовсім байдужість. І тут раптом він бачить ляльку, що тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з ним начебто сама собою... Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю "живої" іграшки - все виражається на обличчі крохи. За першими незабутніми враженнями треба освоювати можливості ляльки, які виявляються практично безмежними.
У чому ж переваги такої іграшки?
По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина "зливається" з нею, ототожнюється з персонажем, який буде грати. З її допомогою вона може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як вона це робила зі звичайною лялькою. З нею вона здатна емоційно виразити все те, що її тривожить і хвилює, говорячи не від себе особисто, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі. До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для нього придуманий сценарій. У процесі гри, у тому чи іншому виді вона відтворить ситуацію, яка травмує його в даний момент, маля за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються своїх страхів, які мучили, і негативних емоцій.
По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька - весела або смутна - зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мульт - або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. І виходить, вона здобуває настільки необхідний їй емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть маляті відповістити на запитання, як це - бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним... І нарешті, головне, як це - бути дорослим? У грі вона більше не маля, вона - дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.
У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри його однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонаж. "Я - жабка-скрекотушка", "Я - лисичка-сестричка", "Я -вовчок-сірий бочок" – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну "магічну" обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.
Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості дорослого і дитини. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор - заздалегідь відомий сценарій, в основі
якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості дорослого і дітей творчо її розвивати.
Навчити дітей творчо й самостійно розвивати тему гри допоможуть різноманітні засоби. Зокрема, зразки кількох варіантів її розв'язання спонукають дітей щоразу шукати й створювати новий варіант. Діти привчаються використовувати різні способи зображення, якщо вихователь комбінує в одній грі зображувальні засоби, властиві різним видам театралізованих ігор.
Щоб з'ясувати ці види, пропонуємо певну класифікацію ігор.
Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві великі групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.
Звичайно, кожна гра містить лише кілька найцікавіших (головних) ролей, наприклад, Червона Шапочка і Вовк, Коза і Вовк. Менш привабливішими за своєю активністю, місцем і обсягом дій є такі персонажі, як Бабуся, Мисливці, Козенята. Але навіть з урахуванням цих ролей не всі діти активно зайняті у грі. Щоб усі вихованці брали участь у грі, а не тільки споглядали спектакль, слід трохи пофантазувати. Наприклад, Червона Шапочка, доки дійде до бабусиного будиночка, зустрічає не лише Вовка, а й чимало звірят: одним вона допоможе в біді, з іншими подружиться, ще інші попередять її про підступність та хижість Вовка. Дехто з дітей може зіграти ролі різних дерев, квітів, які вітають, супроводжують дівчинку, зображають стан погоди, посміхаються, хмуряться, знічуються під дощем, частують Червону Шапочку суницями, малиною, збирають гриби тощо.
Активна .участь всіх дітей у підготовці та ході гри розвиває в них самостійність, ініціативу, творчість. Якщо діти в кожній грі виконують принаймні хоч якусь роль, то щоразу вони почувають себе дедалі більше розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, всі інші наслідують їх у міру власних здібностей. Через найбільш цікаві (головні) ролі мають пройти усі діти. Так власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об'єднуються кілька дітей. Але самі діти не спроможні організувати всю групу. Та й у цьому немає потреби. Це вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти" ширму й розмістити біля неї ляльки бі-ба-бо, в іншому розмістити фланелеграф - різного виду призми, книжки, стенд і набори персонажів. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Спочатку поява тіні на екрані є незвичним видовищем для дітей. Врешті, допитливість перемагає, і діти з'ясовують, завдяки чому виникає тінь. Коли враження від ефекту тіні минає, вони самі беруться використовувати підготовлене вихователем обладнання для тіньового театру. Настільні ж театри влаштувати ще легше - згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Така тематична добірка нагадує вихованцям знайому гру, і вони охоче починають розвивати її по-своєму.
Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільних закладах виду ігор, як імпровізація. Звичайно, такі ігри слід організовувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний .випадок. Можливо, хтось поводиться так, що заслуговує критичного демонстрування поведінки. Вихователь відповідно дає тему:«Зумій поділитися», «Мій друг», «День народження», «Хто найкмітливіший» тощо. Можна обрати й тему, пов'язану з характеристиками образів - Буратіно, Мальвіна, Котигорошко, Заєць чи Їжак та інші. Після таких ігор досить лише запропонувати дітям ляльку, вбрану відповідно до знайомого образу, як вони починають зображати її манери, поведінку, вчинки.
Ніколи не слід повторювати буквально одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків, знахідок.
Наприклад, гру на сюжет знайомої казки «Рукавичка» варто почати з вірша Н.Саконської «Де мій пальчик». Зрозуміло, що в наступній грі такий прийом недоцільний, бо момент несподіванки зникає. Щоб іншим разом зацікавити дітей цією грою, слід перед тим, як виводити їх на прогулянку, покласти на їхньому шляху рукавичку. Несподівана знахідка спонукатиме дітей пригадати початок казки: «Ішов дід-лісом та й загубив рукавичку...» І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Діти залюбки розбирають ролі, влаштовують ігрові ситуації. Вихователь лише допомагає їм в організації гри та виконує роль ведучого.
Рекомендації для педагогів
« Як готувати дітей до свята у дитсадку?»
«Видовище повинне бути,
по-перше, дієвим,
по-друге – дієвим і по-третє – дієвим і видовищним, того ж захоплюючим.» Олександр Довженко
Дитяче свято – важливе соціально – педагогічне явище, яке реалізується в дитячому садку. Воно є ефективним середовищем для усвідомлення дитиною культурного досвіду людства, його моральних і культурних цінностей, для формування у дитини різновидів компетенції та творчої самореалізації у видах діяльностей.
Дитяче свято є важливим компонентом процесу комплексного всебічного цілеспрямованого розвитку та виховання дитини. Дитяче свято є саме таким культурно-освітнім середовищем, що якнайліпше синтезує надбання дитини у наведених параметрах, стимулює розвиток психічного комплексу ( уваги, пам’яті, мислення,уяви), активізує мовлення і комунікативні вдатності дитини, удосконалює координацію її рухів, координацію у просторі, підвищує вправність в оперуванні реквізитом тощо.
Діти живуть в очікуванні свята. А як же правильно їх готувати до дійства? Діти повинні відчути причетність до святкової події, аби свято по-справжньому їх захоплювало і цікавило.
Варто пам’ятати,що дитяче свято треба готувати і проводити для дітей, а не для дорослих; враховувати дитячі вікові та психологічні особливості, індивідуальні властивості,нахили,запити, потреби. Організація сучасного свята потребує синергетичного підходу. Свято має відповідати психофізіологічним особливостям, груповим та індивідуальним потребам, бажанням і очікуванням дітей.
Процес підготовки і проведення дитячого свята передбачає чітку,взаємопов’язану роботу музичного керівника, інших педагогів,за можливістю батьків і,зрозуміло,дітей. Тоді свято пройде успішно і залишить яскраві спогади у всіх його учасників. Діяльність дітей на святі повинна бути свідомою. Дітям треба пояснити,що таке свято,для чого потрібно розучувати пісні,танки і т.д. Тільки за цієї умови можна сформувати у дітей необхідні мотиви діяльності і, відповідно, досягти гарних результатів.
Готуючи танцювальні номери до святкового ранку,доцільно використовувати рухи,вже розучені з дітьми на заняттях з фізкультури. Використання добре знайомих рухів розширює межі роботи над виразністю,збагачує зміст танку,надає натхнення дитині.
Різноманіття яскравих вражень іноді може викликати у дітей загальмованість. Тому підготовлену і прикрашену напередодні святкову залу дітям доцільно показати під час генеральної репетиції. Причому бажано провести цю репетицію ще й у костюмах ( чи з елементами костюмів). Так можна буде зрозуміти, чи не ускладнюють ці костюми рухи дітей.
Дорослим належить бути стриманим до нехарактерних проявів поведінки дитини у святкові хвилини. Не потрібно псувати дитині свято зауваженнями чи сіпаннями. Часто діти від хвилювання починають погано поводитися і надмірно збуджуватися. Замість стусанів і зауважень, ліпше похвалити дитину, сказати їй ласкаві, заспокійливі слова.
Дитячі психологи рекомендують дітям дивитися на синій або блакитний колір перед виступом на публіку – це заспокоює. Також і ведучий має знати кілька простих флеш – ігор для угамування надмірної емоційності дітей – учасників свята.
Безпосередньо перед виходом дітей до святкової зали потрібно дати їм відповідні соціально – психологічні установки, налаштувати їх на свято. Для цього діти не повинні довго чекати на свій вихід. Щоб уникнути цього варто точно розрахувати час, коли вести дітей на свято, коли роздати їм необхідні святкові атрибути тощо.
В епілозі свята його організатори зазвичай вказують загальну подяку всім учасникам і публіці,зазначають моральні цінності, які отримали підтвердження у виставі,бажають нових творчих звершень.
Після проведення свята важливо закріпити отримані дітьми враження і знання. Для цього проводять з дітьми групові бесіди. При нагоді згадують, як було гарно на святі, мотивуючи тим самим дітей до повторення фрагментів святкової програми. Бажано,щоб діти розігрували такі фрагменти самостійно.
Під час підбиття підсумків свята доцільно використовувати образотворчу діяльність, що сприяє закріпленню отриманих вражень, розвиває образну пам'ять
Давайте спробуємо зробити наших дітей добрішими, давайте спробуємо збагатити їх емоційно! Це у Ваших руках. Спробуйте для початку просто уважніше поставитися до тієї музики, яка звучить фоном навколо вашого малюка. Задумайтеся, наскільки ця музика призначена для чутливих дитячих вушок? І що вона несе - ця музика?
Нехай музика несе добро, спокій і, все-таки, якесь смислове навантаження. Задумайтеся про це! Вченими доведений факт сприятливого впливу на розумовий розвиток прослуховування музики Моцарта. Та й нам, дорослим, з нашими вічно виснаженими нервами, дуже корисно послухати гарну музику.
Будьте розбірливими, виховуйте в дітях правильне ставлення до музики.
І ви не помітите, як ваші діти почнуть виховувати це в Вас!
Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти. Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.
Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.
Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції.
Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - заподіює людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним.
Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.
Тема: «Використання творчих завдань під час музичних занять»
Використання творчих завдань художньо - естетичного спрямованості передбачає комплексне використання таких видів мистецтва , як музика , література та образотворче мистецтво. Така організація навчання допоможе подолати однобокість і фрагментарність мислення , емоційну зрідненість,які викликані роз’єднаністю художньо – естетичних предметів.
Розвиток творчої особистості має здійснюватися на основі інтенсивного оволодіння знаннями, уміннями і навичками, тобто одне повинно сприяти інтенсифікації іншого. У навчальному процесі музичний керівник повинен використовувати як творчі , так і репродуктивні завдання.
Практичні рекомендації:
Для розвитку ритмічного відчуття можна використовувати такі завдання:
1. Придумувати слова у заданому ритмі.
2. Створити ритмічну відповідність на ритмічне запитання.
3. Гра «Відгадай пісню за ритмом»
4. Імпровізувати ритмічний малюнок.
5. Передати на ударних інструментах ритмічний малюнок загадки і створити до неї відповідь. Наприклад: «Хто у лісі стукотить» - «Тук – тук? (дятел)
6. Читати вірш з пропусками, під час яких необхідно простукати або проплескати придуманий ритм.
Для розвитку ладового , звуковисотного та інтонаційного слуху можна використовувати наступні завдання:
1. Створити мелодію імені.
2. Гра «Музична казка». Діти придумують звуки , які можна почути в лісі, а також персонажів казок, з якими можна зустрітись під час «Музичного мандрування»
3. Імпровізація:
• У діалогах (Дітям пропонують дитячі вірші , у тексті яких є діалог, який необхідно озвучити)
• У створенні музичних фраз,певних у своєму виразному змісті.
Початок мелодії музичний керівник імпровізує сам на склад «Ля». Дітям необхідно продовжити музичну фразу. До роботи може підключитись вся група , таким чином з’являється «Музичний ланцюжок»
4. Передати інтонацією різні почуття : сум, радість,упевненість,спокій.
Творчі завдання для розвитку художньо – образних уявлень і виконавських здібностей під час гри на дитячих музичних інструментах.
1. Проілюструвати вірш або маленьку історію музично шумовим супроводом, який включав би певний ритмічний малюнок.
2. Створити музичні ілюстрації до казки , запропонованої музичним керівником.
3. У ситуації «Коли б я був композитором» визначити виражальні засоби для передбачуваного твору (наприклад «Пташина полька», «Сумний настрій»)
4. Створити звукові сигнали (Наприклад:Машин, цокання годинника),що утворюють характерну інтонацію.
У міру оволодіння знаннями , уміннями та навичками, слід поступово включати в процес навчання творчі завдання художньо – естетичного спрямованості, які мають бути, по – перше, комплексними,охоплювати такі види мистецтва, як музика, література, образотворче мистецтво; по – друге, багатофункціональними,тобто не тільки забезпечувати досягнення поставленої дидактичної мети , а й сприяти формуванню та розвитку якостей творчої особистості; по-третє, не потребувати для свого виконання великих часових затрат.
1. Моя дитина ініціативна, жвава, рухлива.
2. Її інтереси і захоплення досить постійні.
3. Її зацікавленість урівноважена.
4. Порівняно з однолітками виявляє інтерес і потяг (активно виражений) до мистецтва , літератури, спорту природи, моделювання ,техніки.(Підкреслити або записати)
5. Має не більше двох друзів( постійних), причому старших від себе.
6. Її цікавить усе загадкове , таємниче і навіть незрозуміле.
7. Любить багато запитувати , наполеглива в одержанні вичерпних відповідей.
8. Її мова розвинена , дитина має великий запас слів, добре розуміє і вміло
використовує його.
9. Переважно намагається знайти самостійне рішення в тих або інших ситуаціях, обставинах.
10. Не задовольняється поверховим поясненням і такими ж відповідями на свої численні запитання.
11. Намагається дотримуватися власного погляду на ті або інші події,незважаючи ні на які обставини та обіцянки.
12. Обов’язково (завжди) реагує на все нове.
13. Розпочату справу практично завжди намагається довести до кінця.
14. У суперечках відстоює власну думку, не хоче визнавати загальноприйняті погляди.
15. У непередбачених і складних ситуаціях бере на себе роль лідера.
16. Має помітну схильність до якогось виду діяльності або до предмета(Групи предметів,іграшок,книжок)
17. Настирлива,вперта,рішуча в досягненні бажаної мети.
18. Виявляє неприховану потребу в підтримці дорослих.
19. Легко знаходить і завжди має досить багато друзів.
20. Ставить багато запитань, переважно з кола своїх захоплень та інтересів.
21. На багатьох справляє враження не за віком старшої.
22. Нерідко виявляє риси егоїзму або навіть безпричинної агресії.
23. Знає собі ціну і своє покликання.
24. Легко і часто відволікається і залишає розпочату справу(заняття) гру.
25. Майже однаковою мірою цікавиться гуманітарними і технічними питаннями.
Якщо на запитання 1,6,12,18,24 Ви відповіли «так», ваша дитина загалом здібна.
За умови негативних відповідей на запитання 18,24. Запишіть відповіді на запитання 2,3,7,10,11,13,16,17,19,20,22. Якщо всюди буде «так» , є серйозні підстави гадати , що дитина буде по – справжньому обдарована. Коли й на останні запитання 4,5,6,9,14,15,21,23,25, відповіді позитивні , це може свідчити про ознаки яскравої обдарованості , навіть таланту.
1. Як починати слухати музику з дитиною.
2. Як правильно слухати класичну музику з дітьми.
3. Як прищепити дитині любов до слухання музики.
4. Співайте діткам перед сном.
5. Батьки – перші вчителі музичного мистецтва для своїх дітей.
6. Обережно: захворювання дитячих голосових зв'язок.
7. Зробіть дитину рівноправним учасником підготовки до дитячого свята чи розваги.
8. В світі загадкових музичних звуків.
9. Висота звуку та звуковисотний слух.
10.Ігрові завдання для розвитку пісенної творчості ат музично-ритмічних здібностей дітей дошкільного віку.
11. Створюємо родиною музичні творчі казки.
12. Сила звуку та динамічний слух.
13. Значення музично-пальчикових пальчикових ігор для розвитку творчого потенціалу найменших дітей дошкільного віку.
14. Взаємозв’язок дошкільного закладу і родинного виховання у розвитку музичних здібностей особистості дитини дошкільного віку.
Шановні батьки! Якщо Ви хочете, щоб серце Вашої дитини прагнуло до Добра, Краси, Людяності, спробуйте навчити її любити і розуміти музику! Вчить її, навчайтеся разом з нею! Фахівці з різних галузей дошкільної психології, педагогіки мистецтва радять починати займатися музикою вагітним мамам ще у період вагітності, а продовжувати зразу від народження дитини для формування гармонійної особистості засобами музики. Музичне мистецтво є джерелом духовності, засобом активізації всіх творчих здібностей дитини, звичайно за умов систематичних занять і не лише у дошкільних навчальних закладах, а і дома. Прихильники раннього виховання мистецтво рекомендують батькам не втратити можливість формування гарного смаку у малюків, розуміння ними характеру та образності музики, величезного естетичного впливу на всю психіку дитини, її позитивний та гарний настрій.
Обов’язковою умовою для формування естетичного музичного смаку має бути сформована родинна фонотека. До неї мають входити: записи класичної музики на фоні звуків природи — шуму струмка, моря, звуків лесу, спів пташок, пісні з улюблених мультфільмів, казки, колискові, український дитячий фольклор. Слухаючи музику разом з дитиною, ви переконаєтеся що зникає стурбованість дитини, її тривога, вона заспокоюється і розслаблюється.
У віці від першого року до трьох років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан – бадьорий, задерикуватий при слуханні пісні «Конячка» О. Тимчивої, спокійний, доброзичливий при слуханні пісні «Кішка» О. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття перед фахівцями і батьками стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її при повторному прослуховуванні.
Особливо важливою ланкою є формування музично-сенсорних здібностей у дітей раннього дошкільного віку є музичне переживання. В основі розвитку їхніх музично – сенсорних здібностей лежить слухання, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звуку – висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини слід впроваджувати включені музично – дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звуку. Дітям на другому році життя слід запропонувати дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на 3 році життя музично – дидактичні ігри дещо ускладнюють. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад, у грі «Чий будиночок?» дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини. Нерідко в дітей із церебральним паралічем характерні розлади емоційно-вольової збудливості, дратівливості, руховому розгальмуванню, в інших – у вигляді загальмованості, сором'язливості. Тому завдання підбираються індивідуально. Важливим елементом дітей першого – третього років із є виразне виконання музичного твору мамою, бабусею, татом. Разом з тим, при роботі з такими дітьми необхідні наочні прийоми, що залучають дитини до музики – показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорове сприймання образу сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам'ятовуванню. З цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.
Більш різноманітний музичний репертуар для дітей дошкільного віку допомагає зацікавити дитину музикою, викликати й підтримати її радісне хвилювання. У цьому віці зберігає своє значення використання іграшки як засобу, що викликає інтерес до виконуваних творів. Засвоєнню музики допомагають короткі пояснення, які виділяють найяскравіші художні засоби.
Музика сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше – це «школа почуттів», що формується завдяки особливій властивості музики: викликати співпереживання слухачів.
Виховуючи маля, розвиваючи здібності, збагачуючи духовно, знайомлячи і зі складнішими творами, ви відкриваєте перед ними ще один шлях збагачення їхнього музичного досвіду.
Можливо, декілька порад фахівців музичного мистецтва допоможуть Вам і Вашої дитині ввійти в великий та чудовий світ музики.
1. Пам'ятайте про те, що любий музичний твір треба слухати уважно. Головне, безумовно, бажати слухати! Треба дуже постаратися уважно слідкувати за тим, що діється у музиці, від початку до кінця, нічого не пропускати. Музика завжди віддячить слухача, даруючи нові почуття, новий настрій, мабуть такий, якого ніколи не було.
2. Починати слухання треба з маленьких творів.
Це може бути вокальна музика (музика для голосу), або інструментальна (яка виконується на різних інструментах). Прислухайтеся до звуків, постарайтеся почути і розрізнити динамічні відтінки музичної мови, з'ясувати чи роблять вони виразним виконання музичного твору.
3. Безумовно, слухати вокальну музику легко, текст завжди підкаже, що хотів сказати композитор, якими думками поділитися.
4. В інструментальної музиці слів немає, але від цього вона не стає менш цікавішою. Слухайте з дітьми твори П.Чайковського, С. Прокоф'єва, Р. Шумана, В. Моцарта, О. Гречанінова та сучасних композиторів.
5. Час від часу необхідно повертатися до прослуховування вже знайомих творів.
6. Постарайтеся зробити слухання музики систематичними, відводьте для цього певний час.
7. Дуже корисно слухати одні й ті ж самі твори у виконанні різних солістів та колективів.