• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Сторінка музичного керівника

Співаєте дітям? Так тримати!

або

Чим батьківський спів важливий і корисний для дитини

Нормалізує психологічний та фізичний стан

Спів дорослого дитині – це універсальне явище в усіх світових культурах. У дітей із народження «вбудована» увага до співу, а в батьків – прагнення співати дітям і в такий спосіб транслювати свою любов і турботу. Можливо, дорослі інтуїтивно відчувають те, що підтверджують дослідження: спів набагато дієвіше, ніж слова, заспокоює дитину й поліпшує її фізичний стан.

Усе це працює не лише із немовлятами, а й з дітьми дошкільного віку й старше. Прикро, що здебільшого співочого настрою батьків вистачає максимум на перший рік життя дитини – на колискові перед сном. Потім мамину пісню замінює ютуб. А між тим старші діти вже можуть не просто слухати батьків, а й співати разом з ними. І це веде нас до наступного пункту – спільної діяльності батьків і дітей і соціальному зв’язку між ними.

Укріплює родинний зв’язок

Родинний спів – це живе втілення зв’язку поколінь; спосіб створити спільний безпечний простір комунікації та єднання багатьох членів сім’ї. дивно, але саме цього співочого» способу спілкування, який ще недавно був для українців найприроднішим, – багатьом родинам зараз не вистачає. Тож музичний керівник, як ніхто, у змозі підштовхнути батьків вихованців до того, щоб започаткувати цю традицію або активніше підтримувати її.

Якщо в сім’ї з’являється молодша дитина, спільний родинний спів може допомогти старшим дітям «привітати» нового члена сім’ї, легше призвичаїтися до нового учасника сімейної традиції.

Розвиває навички мовлення й комунікації

Пісня – це особливий тип мовлення. Колискові, забавлянки, ритмічні скоромовки містять знакові інтонаційні звороти рідної мови. А отже, коли батьки співають дитині народні пісеньки, то здійснюють велику роботу:

- демонструють дитині, як улаштована мова;

- готують дитячі вушка, голос та загалом мозок до того, щоб працювати з мовленням, формувати думки словами;

- формують і збагачують словник дитини.

Позитивний поштовх отримують і суто музичні здібності – розвиваються звуковисотний та ритмічний слух, здатність чисто співати. А ще, спів дітям та з дітьми – це найефективніший шлях формувати дитячу здатність комунікувати.

Згадаємо ще одну перевагу: дитячі пісні часто інтуїтивно поєднують з рухами та жестами, танцювальними елементами. Навіть якщо дорослий нічого не знає про музичне виховання, він супроводжує свій спів принаймні рухами рук та пальців. Дитина прагнутиме повторювати – і це стимулює її просторове мислення, вона навчатиметься координувати рухи свого тіла.

Активізує здатність до емоційної регуляції й самовираження

У всіх людей у мозку від народження працює механізм, який змушує прислухатися до мелодичних та ритмічних патернів, налаштовуватися на них. Коли людина чує, або передчуває внутрішнім слухом розвиток музики – це активує зони мозку, пов’язані з відчуттям задоволення й винагороди. А це, своєю чергою, допомагає утримувати емоційну рівновагу й свідомо фокусувати увагу.

Уміння регулювати власний емоційний стан та фокусувати увагу неодмінно знадобляться дітям у житті, зокрема під час навчання. Водночас це має перевагу й для батьків: із дитиною, яка вміє регулювати свої емоції, простіше домовитися. А ще – її поведінка комфортніша для всіх членів родини й насамперед для неї самої.

Формує простір радості й здоров’я

Коли батьки співають – це добре не лише для їхньої дитини, а й для них самих! Недарма більшість людей полюбляють співати. Ми відчуваємо, що в цій діяльності є щось здорове й корисне – і дослідження це підтверджують. Отже, регулярний спів:

- полегшує стрес, знижує рівень кортизолу в крові;

- стимулює імунну відповідь;

- поліпшує роботу легень, допомагає позбавитися хропіння;

- створює відчуття товариськості, безпеки, спільного сенсу – коли люди співають у групі;

- стимулює пам’ять;

- допомагає впоратися з переживаннями;

- тренує дикцію.

У підсумку процитуємо дослідницю Сандру Трегуб: «Я нікого не примушувала б співати. Просто людям варто робити те, що приносить задоволення, – і ділитися цим зі своїми дітьми».

Оживаюча лялька - чи можливо це?
Яка дитина не мріяла хоча б один раз, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати дійсними партнерами по іграх? І навіть ляльки-роботи не здатні цю мрію здійснити, адже їхні рухи механічні й, мабуть, ще більш далекі від бажаного "оживлення", якого сподівається дитина. Але, виявляється, чудо "живої" іграшки все-таки можливо!
Мова в цій консультації піде про дивне створіння рук людських - ляльку-рукавичку. Про ганчіркову м'яку ляльку, яку можна "оживити" за допомогою руки й силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка з такою іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Крихітка вже звикла до оточуючих його звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражають лише одну емоцію, а то й зовсім байдужість. І тут раптом він бачить ляльку, що тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з ним начебто сама собою... Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю "живої" іграшки - все виражається на обличчі крохи. За першими незабутніми враженнями треба освоювати можливості ляльки, які виявляються практично безмежними.
У чому ж переваги такої іграшки?
По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина "зливається" з нею, ототожнюється з персонажем, який буде грати. З її допомогою вона може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як вона це робила зі звичайною лялькою. З нею вона здатна емоційно виразити все те, що її тривожить і хвилює, говорячи не від себе особисто, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі. До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для нього придуманий сценарій. У процесі гри, у тому чи іншому виді вона відтворить ситуацію, яка травмує його в даний момент, маля за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються своїх страхів, які мучили, і негативних емоцій.
По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька - весела або смутна - зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мульт - або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. І виходить, вона здобуває настільки необхідний їй емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть маляті відповістити на запитання, як це - бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним... І нарешті, головне, як це - бути дорослим? У грі вона більше не маля, вона - дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.
У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри його однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонаж. "Я - жабка-скрекотушка", "Я - лисичка-сестричка", "Я -вовчок-сірий бочок" – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну "магічну" обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.
Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості дорослого і дитини. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор - заздалегідь відомий сценарій, в основі
якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості дорослого і дітей творчо її розвивати.
Навчити дітей творчо й самостійно розвивати тему гри допоможуть різноманітні засоби. Зокрема, зразки кількох варіантів її розв'язання спонукають дітей щоразу шукати й створювати новий варіант. Діти привчаються використовувати різні способи зображення, якщо вихователь комбінує в одній грі зображувальні засоби, властиві різним видам театралізованих ігор.
Щоб з'ясувати ці види, пропонуємо певну класифікацію ігор.
Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві великі групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.
Звичайно, кожна гра містить лише кілька найцікавіших (головних) ролей, наприклад, Червона Шапочка і Вовк, Коза і Вовк. Менш привабливішими за своєю активністю, місцем і обсягом дій є такі персонажі, як Бабуся, Мисливці, Козенята. Але навіть з урахуванням цих ролей не всі діти активно зайняті у грі. Щоб усі вихованці брали участь у грі, а не тільки споглядали спектакль, слід трохи пофантазувати. Наприклад, Червона Шапочка, доки дійде до бабусиного будиночка, зустрічає не лише Вовка, а й чимало звірят: одним вона допоможе в біді, з іншими подружиться, ще інші попередять її про підступність та хижість Вовка. Дехто з дітей може зіграти ролі різних дерев, квітів, які вітають, супроводжують дівчинку, зображають стан погоди, посміхаються, хмуряться, знічуються під дощем, частують Червону Шапочку суницями, малиною, збирають гриби тощо.
Активна .участь всіх дітей у підготовці та ході гри розвиває в них самостійність, ініціативу, творчість. Якщо діти в кожній грі виконують принаймні хоч якусь роль, то щоразу вони почувають себе дедалі більше розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, всі інші наслідують їх у міру власних здібностей. Через найбільш цікаві (головні) ролі мають пройти усі діти. Так власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об'єднуються кілька дітей. Але самі діти не спроможні організувати всю групу. Та й у цьому немає потреби. Це вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти" ширму й розмістити біля неї ляльки бі-ба-бо, в іншому розмістити фланелеграф - різного виду призми, книжки, стенд і набори персонажів. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Спочатку поява тіні на екрані є незвичним видовищем для дітей. Врешті, допитливість перемагає, і діти з'ясовують, завдяки чому виникає тінь. Коли враження від ефекту тіні минає, вони самі беруться використовувати підготовлене вихователем обладнання для тіньового театру. Настільні ж театри влаштувати ще легше - згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Така тематична добірка нагадує вихованцям знайому гру, і вони охоче починають розвивати її по-своєму.
Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільних закладах виду ігор, як імпровізація. Звичайно, такі ігри слід організовувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний .випадок. Можливо, хтось поводиться так, що заслуговує критичного демонстрування поведінки. Вихователь відповідно дає тему:«Зумій поділитися», «Мій друг», «День народження», «Хто найкмітливіший» тощо. Можна обрати й тему, пов'язану з характеристиками образів - Буратіно, Мальвіна, Котигорошко, Заєць чи Їжак та інші. Після таких ігор досить лише запропонувати дітям ляльку, вбрану відповідно до знайомого образу, як вони починають зображати її манери, поведінку, вчинки.
Ніколи не слід повторювати буквально одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків, знахідок.
Наприклад, гру на сюжет знайомої казки «Рукавичка» варто почати з вірша Н.Саконської «Де мій пальчик». Зрозуміло, що в наступній грі такий прийом недоцільний, бо момент несподіванки зникає. Щоб іншим разом зацікавити дітей цією грою, слід перед тим, як виводити їх на прогулянку, покласти на їхньому шляху рукавичку. Несподівана знахідка спонукатиме дітей пригадати початок казки: «Ішов дід-лісом та й загубив рукавичку...» І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Діти залюбки розбирають ролі, влаштовують ігрові ситуації. Вихователь лише допомагає їм в організації гри та виконує роль ведучого.

Основні критерії добору музичних творів для роботи з
дошкільнятами
v Переважно веселий характер (мажорна тональність твору, хоча для створення відповідного настрою можна використовувати і спокійні, елегійні мелодії).
v Не дуже швидкий темп.
v Мелодійність.
v Яскраві інструментальні тембри.
v Високий професіоналізм і академічність виконання.

Добираючи музичний матеріал як фон для занять з малюком, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що, по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев'яні духові інструменти, а також виконані на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш "улюбленими" жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.
Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно-музику, дитина сприймає її як належну культуру, що її оточує. Так формуються смаки й уподобання. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції як з класичної, так і з естрадної ретро- та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.
Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА (акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.
Щоб з'ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5 хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку. Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки (зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга - "Музика мені не подобається".
Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. їм пояснюють, що тримати піднятою треба лише якусь одну картку. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента (можуть змінювати свою думку у процесі його слухання) і також, на прохання дорослого, після закінчення звучання кожного уривка. Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.

Тож успіхів вам у пізнанні своїх дітей!

Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати її до цього як можна раніше,

починаючи з двох років. Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком, ця здібність згаса.
Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік, люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам металофону перетвориться на падіння зірки, а стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами. Не треба розмовляти словами, просто «розповідайте» бубном або металофоном щось дитині, а вона нехай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім дитина розкаже вам, про що ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчиться слухати і чути. Нехай це тільки начальні враження про можливості музики, пізніше фантазія підкаже йому,що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.
Шановні батьки, прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб через казкотерапию дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, які є назви нот та збагатилася естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу казкотворення залучаться найстарші члени родини – бабусі та дідусі, їхня мова, народні примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.

Казка «Про високі та низькі звуки»
За синіми морями, за дрімучими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна. Правили країною Музичний король та принцеса Акизум. Жили вони в чудовому сонячному палаці, який з усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.
Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи – це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало її.
Саме тоді, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо-високо, і виводили свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно.
Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.

Казка «Як виникли ноти?»
Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.
Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти.


Казка «Де живуть ноти?»
Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісню дощику та дзвін краплин.
– Яка красива музика звучить навколо!, – подумало деревце. – Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли цю музику? Може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але ж звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки? Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту. А звуків всього сім – ціла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно й буває в сім’ї.
І розлетілися звуки-ноти по гілочках. Першою, від самого сонечка, прилетіла сонячна нота Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка Мі, на першій. Фантастична нота Фа поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою. Прислухаємося? ( Звучить пісенька, яка складається з цих трьох нот). Незабаром прилетіли ще дві подружки – вони не дуже любили жару і захотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота Ре. А скромній і добрій ноті До, місце на гілочці не вистачило.
– Що ж робити?, – подумало деревце. - Як знайти місце для доброї ноти?
Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитись в ноту: адже на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо.
– Я звернусь за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить всі музичні справи. – вирішило деревце.
Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього – корона. Однією рукою він міцно тримав гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на цю гілочку. Іншою – показував, куди сідати усім нотам. Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук-ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях.
Але раптом, до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний Ля та самостійний Сі. Першою почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитись подалі від усіх ноток, так як любив самостійність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалась. Лагідний звук Ля вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті Сі. І зажили ноти-подружки дружно.
Ви спитаєте, а чим же займалося наше щасливе сімейство? Ось послухайте.
Прилетіла нота До, опустилася в гніздо.
Бачить в кухні ноту Ре, котра п’є яйце сире.
У світлиці нота Мі розважається з дітьми
На балконі нота Фа, диригує: – Раз – і два!
Біля неї нота Соль ремонтує парасоль.
А весела нота Ля примовляє: – Тра – ля – ля!
Замахала нота Сі, враз притихли голоси.
І сказала ноті До: – Покидаємо гніздо,
Посідаємо на дроти і по черзі з висоти
Заспіваємо усі: До, Ре, Мі, Фа,Соль, Ля, Сі.
Ви, мабуть, спитаєте, як же звуть Музичного короля? Назвали його незвичним ім’ям: Скрипковий Ключ. Ключ – тому. що він відкриває нам таємницю розташування нот. А Скрипковий – тому, що ці ноти, коли знову перетворюються у звуки, дуже красиво звучать на скрипці, а Король любить звучання скрипки. Пам’ятаєте, однією рукою він міцно тримає другу гілочку, куди першою прилетіла нота Соль. Саме тому Музичного короля називають ще й ключ Соль.
І з того часу люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали і стали краще розуміти музику.

Консультація "Патріотичне виховання засобами музики"


Важливим завданням патріотичного виховання в дошкільному навчальному закладі є прищеплення дітям чіткого знання власної історії, культури, мистецтва тощо. Одним із майданчиків, на якому можна виховати в дітей патріотизм та заглибити їх у дивовижно розмаїтий світ українства є музичні заняття.
Патріотичне виховання – справа відповідальна, оскільки передбачає тонке заволодіння вразливими душами дітей, уміле оперування їхніми емоціями та почуттями, інтересами тощо. Тож лише проведенням свят та розваг на патріотичну тематику не обійтися. Звісно, це один зі способів виховати в дітей національну самосвідомість. Проте цей спосіб не завжди дієвий. Інколи надмірний пафос у проведенні патріотичних свят превалює і перетворює все на цілковиту бутафорію. І тоді виховна ідея йде нанівець.
Виховання в дітей справжнього патріотизму має відбуватися «від серця до серця». Зокрема, на музичних заняттях його здійснюють через такі форми взаємодії музичного керівника з дітьми.
• слухання високохудожніх зразків української класичної музики;
• чуйні й захопливі бесіди про відомих українських композиторів, співаків,
про найяскравіші зразки їхньої інструментальної та сценічної музики;
• ознайомлення з історією виникнення побутування українських народних інструментів, способів гри на них;
• інсценізація народних звичаїв та обрядів тощо.

Усе це спроможне закласти в дітей більше знань, зацікавлення та самосвідомості, аніж будь-який масштабний святковий захід.
Національна музика є зрозумілішою і легшею для сприйняття дітьми, оскільки має власний генотип, розуміння якого. Як науково доведено, спадково передається з покоління в покоління.
Національна музична класика, так само як українські народні казки та пісні, здатна закласти в дітей високу духовність, патріотичні цінності, її потрібно популяризувати і якнайчастіше використовувати не лише на музичних заняттях для слухання, а й на різноманітних святкових заходах та урочистостях у дошкільному навчальному закладі, як яскраве й самобутнє музичне оформлення, незалежно від того, приурочені святкові заходи патріотичній тематиці чи ні.

Патріотичні бесіди про композиторів
Патріотичні нотки можна закласти зокрема , і в бесіді з дітьми про українських композиторів, роблячи особливий акцент на роках дитинства. Дітям доволя цікаво буде ознайомитися із цим періодом життя композитора, оскільки він найближчий для їхнього розуміння.
Найліпше такі бесіди оформлювати у невеличкі художні оповідання про композиторів, у яких митці поставатимуть перед дітьми як «живі» особистості, з усіма їхніми вподобаннями, яскравими переживаннями, захопленнями тощо. Їх доцільно супроводжувати переглядом мультимедійних презентацій їх використанням фотоматеріалів, які дають змогу дітям ознайомитися з часом в якому жили ті чи інші композитори, їхнім побутом, друзями та родичами, мистецьким оточенням, культурою часу в цілому.
Ознайомлення з народними музичними інструментами та способами гри на них
Діти завжди бажають дізнатися про незвичайний чи невідомий інструмент, випробувати його у грі. Цю цікавість дітей можна зорієнтувати:
• на пізнання національних народних музичних інструментів, як-от бубон, цимбали, трембіта, та ареал їх побутування;
• на опанування гри на дитячих народних музичних інструментах – свищиках, сопілках, цимбалах, тріскачках тощо.
Так діти на музичних заняттях матимуть змогу знати, який вигляд мають і як називаються ті чи ті народні музичні інструменти, як на них грають, в яких регіонах України вони побутують. На основі цих знань діти виховуватимуть у собі інтерес та повагу до національної музичної культури, розвиватимуть власну ерудицію.
Здобувши відповідні вміння та навички, діти зможуть продемонструвати їх на родинних святах, влаштувати справжній концерт. Така мить творчості, вшанування народної традиції музикування стане для дітей по-справжньому незабутньою і назавжди закарбується в їхній пам’яті.
Інсценізація народних обрядів та звичаїв, знакових періодів та подій в історії України
Чи не найпоширенішою формою патріотичного виховання в дошкільному навчальному закладі нині є проведення всіляких вечорниць в українському стилі, у яких діти інсценують різноманітні народні обряди, співають народні пісні, виконують традиційні таночки, як0от гопак, козачок, метелиця,гречаники, грають у дитячі народні ігри тощо. Така «жива» форма спілкування дітей із прадавніми звичаями має неабияке значення для засвоєння ними важливих культурних цінностей, що споконвіку передавалися від діда-прадіда.
І ще частіше педагог вдаватиметься на заняттях до висвітлення яскравих музичних сторінок української історії через пісні, таночки, розігрування різноманітних побутових сценок, то глибше він закладатиме дітям розуміння таких складних понять, як патріотизм, духовність, само ідентичність.
Ставлячи за мету виховати в дітей здоровий патріотизм, педагоги мають пам’ятати, що до цього не слід підходити формально, лише з приуроченням до знаменних дат. Патріотичне виховання вбирає в себе високу внутрішню культуру, шанобливе ставлення до пам’яток історії, любов до ближнього, гідність, вихованість, ввічливість, відкритість, чесність і решту чеснот, якими завжди славився український народ. Лише подаючи дітям належний приклад, проявляючи вагомий внесок у майбутнє, педагоги зможуть дбайливо й по-справжньому зростити в дітях паростки патріотизму, виховати в них гідних громадян своєї країни.

Пропоную консультацію для батьків "День народження дитини- сімейне свято"

Якщо батьки мають бажання, час і натхнення власноруч організувати день народження для своєї дитини, то пропоную декілька порад, дотримуючись і творчо інтерпретуючи які можна створити чудове дитяче свято:
Слушні день та час
Бажано обрати вихідний день, вільний від садочка, коли батьки зможуть привести своїх дітей на свято. Якщо, приміром, день народження вашої дитини випадає на літо, коли всі роз’їжджаються по морях та дачах, можна святкувати взимку, скажімо, 3,5 чи 5,5 років. Вечірній час не завжди підходить, адже діти можуть бути вже достатньо втомленими чи перезбудженими. Якщо ви плануєте в той же день робити свято для своїх родичів з нагоди дня народження дитини, то краще дитяче святкування призначити на ранок чи обід, а доросле – на вечір. Що стосується тривалості свята – прислухайтеся до свого досвіду: для малюків-дошколяриків достатньо буде й двох годин (наприклад, до обіднього сну). Намагайтеся не затягувати свято, щоб діти не перевтомилися й не занудьгували. Нехай краще лишиться відчуття незавершеності, тоді діти з більшою охотою прийдуть до вас знову.
Кого і як запрошувати?
Якщо дитина вже свідомого віку, неодмінно порадьтеся з нею щодо списку гостей. Не варто запрошувати на власний розсуд, нехай маленький господар долучиться до цього процесу. Запрошуючи дитину, зважайте на спільні інтереси та рівень конфліктності між дітьми. Врахуйте також можливості простору, де ви хочете святкувати (квартира, будинок, галявина тощо) і поставте собі питання: скільки ви зможете розмістити дітей? Не забувайте при цьому, що діти не схильні весь вечір чемно сидіти за святковим столом і обговорювати давні часи – їхньої енергії вистачить, щоб розвалити не одну квартиру! Тож неодмінно звільніть простір для рухливих ігор.
Разом зі своєю дитиною зробіть та підпишіть запрошення – таким чином, ви полегшите собі працю та залучите дитину до підготовки свята (яка, до речі, може бути не менш цікавою та захопливою, ніж саме святкування). У запрошенні вкажіть точну адресу, час початку та орієнтовний час закінчення свята (щоб батьки забрали дитину в указаний час), тематику (наприклад, піратське свято) – щоб дитина-гість налаштувалася і змогла обрати відповідний одяг чи аксесуар.
Кількість гостей.
Чим менша дитина, тим менше має бути гостей (приміром, 2 роки дитині – двоє гостей, 5 років – п’ятеро і т.п.). У цьому випадку краще менше, ніж більше, адже дітей 2-3-річного віку може бути непросто організувати, коли їх більше 4-5 (звісно, якщо ви не маєте особливого педагогічного хисту й не знаєте психологічних особливостей кожного маленького гостя). Для святкування першого року життя дитині цілком достатньо самих лише батьків, братика, сестрички.
Техніка безпеки
Звільніть якомога більше простору для рухливих ігор та приберіть усі предмети, які можуть призвести до травмування дітей або «самотравмування» – тобто вази, дорогі статуетки, сувеніри, вазони з квітами, настільні лампи, праску, декоративні пляшки, делікатну техніку тощо. Позакривайте розетки, приберіть усі ліки, гострі предмети, корм для тварин…,а якщо діти до 3-х років – сховайте дрібні деталі та конструктори, які діти можуть понапихати собі в рота чи в носа. Навіть якщо ваша дитина привчена поводитися чемно з усіма цими предметами, не факт, що інші діти мають таку саму звичку. Бажання всеохопного дослідження чужої квартири може бути непереборним!
Пригощання
Готуйте (або замовляйте) страви з натуральних продуктів, які виключають небезпеку харчових отруєнь та розладів роботи органів травлення. Уникайте важких салатів з майонезом, промислових ковбас, надто жирного та перченого м’яса, тортів і тістечок з маргариновим кремом, дитячого шампанського та лимонадів сумнівних марок. Страви мають бути прості, однак гарно прикрашені: можна вирізати фрукти трояндочками, вигадати цікаві корисні коктейлі, запекти картоплю, вирізану у формі печериць, зробити піцу з веселими мордочками… Діти люблять все незвичне і красиве, небуденне. Зазвичай вони їдять небагато, зате рухаються і п’ють більше, тож підготуйте компоти, домашній лимонад, воду, чай, какао. Надавайте перевагу натуральним солодощам та домашній випічці.
Окрім того, можна влаштувати цікавий майстер-клас з приготування якоїсь страви: піци, печива, коктейлів, фруктового салату, морозива з прикрасами тощо. Діти їстимуть таку страву з величезним задоволенням!
Неодмінно врахуйте наявність алергій чи харчових обмежень у маленьких гостей, аби свято було здоровим і запам’яталося лише позитивом.
Тематика свята
Буває так, що дитина занурена з головою в якусь тему, казку, історію… То чому би це не обіграти? Можна створити піратську вечірку з відповідними костюмами та атрибутами, знайти цікаві «піратські» ігри, конкурси, підготувати призи та запрошення у цьому стилі. Або ж дитина обожнює дельфінів – зробіть торт з фігурками дельфінів, підготуйте мультфільми про цих істот, влаштуйте конкурс на кращий дельфінячий спів, а переможцям подаруйте по красивій мушлі. Щодо теми свята порадьтеся зі своєю дитиною, або ж (якщо ви впевнені, що вона буде в захваті від вашої ідеї) – можете зробити свято-сюрприз. Якщо дитина буде активно залучена до такої підготовки, то це розвине в ній організаторські здібності, відповідальність, фантазію.

Хто допоможе зробити свято незвичайним?
Можна запросити аніматорів у яскравих костюмах – вони розважать дітей, доки ви спілкуватиметесь із дорослими гостями чи допікатимете святковий торт. Костюми можуть відповідати обраній вами темі свята.
Окрім того, діти обожнюють фокуси, тож ви можете запросити веселого штукаря, який діставатиме з вух дітей кольорові кульки, з кишень – цукерки, а з капелюха – яблука… Репертуар обговоріть наперед, адже штукар може продемонструвати фокуси про відрубування частин тіла, які більшості хлопців припадуть до смаку, а от надто вразливі дівчата можуть перелякатися.
Усі діти люблять казки, тож можете запросити й казкаря, який захопливо розповість незвичайну історію і продемонструє це за допомогою лялькового театру. Талановитий казкар може на замовлення батьків скласти казку про іменинника та його друзів, що яскравим спогадом назавжди залишиться в душі дитини.

Ігри до свята
Обираючи ігри, варто врахувати кілька моментів. По-перше, ігри мають заохочувати до активності всіх дітей, аби ніхто не почувався зайвим (якщо хтось не хоче грати, призначте його помічником ведучого чи суддею). По-друге, не зловживайте іграми на суперництво, адже не всі діти вміють спокійно програвати (на такий випадок приготуйте заохочувальні призи тим, хто програв). По-третє, чергуйте ігри активні і спокійні, щоб не допустити перезбудження малюків. По-четверте, будьте готові, що не всі запропоновані вами ігри підуть «на ура» – від котрихось із них вам доведеться відмовитися ледве почавши і замінити їх на інші. По-п’яте, всі матеріали до ігор приготуйте заздалегідь, щоб потім не довелося шукати їх по шафах, тумбочках та полицях. І наостанок – не забувайте про сюрпризи, загадки й таємниці! – діти їх обожнюють.
Маленькі секретики, або Що робити, якщо?...
Якщо діти перезбудилися – увімкніть цікаве відео чи мультик, заохотьте до перегляду подачею смачної страви (морозиво, горішки, фрукти, поп-корн).
Якщо дітям нудно – запропонуйте зробити дискотеку під веселу музику, вдягніть смішні маски та атрибути свята.
Якщо діти погано їдять – вигадайте цікаві історії про кожну страву та її походження, приготуйте якусь страву всі гуртом.
Якщо гості спізнюються – підготуйте спокійні ігри, перегляд книжок, фотографій, збирання конструкторів, екскурсію по квартирі від іменинника для тих, хто прийшов раніше чи вчасно. А найцікавішу програму розпочинайте тоді, коли збереться більшість гостей.
Якщо діти не хочуть розходитися по домівках, а батьки не поспішають їх забирати – можете зателефонувати батькам, а дитині дати з собою смачних гостинців.
Звісно, ситуації можуть бути різними і найнепередбачуванішими, та головне – щоб свято було з душею і всі учасники лишилися задоволеними. А от форма свята вже залежить від вас та вашої уяви… Тож згадайте власне дитинство, пофантазуйте, подаруйте дитині відчуття щастя і наповненості від того, що новий рік її життя буде ще цікавішим за попередній!

Шановні батьки!

Давайте спробуємо зробити наших дітей добрішими, давайте спробуємо збагатити їх емоційно! Це у Ваших руках. Спробуйте для початку просто уважніше поставитися до тієї музики, яка звучить фоном навколо вашого малюка. Задумайтеся, наскільки ця музика призначена для чутливих дитячих вушок? І що вона несе - ця музика?

Нехай музика несе добро, спокій і, все-таки, якесь смислове навантаження. Задумайтеся про це! Вченими доведений факт сприятливого впливу на розумовий розвиток прослуховування музики Моцарта. Та й нам, дорослим, з нашими вічно виснаженими нервами, дуже корисно послухати гарну музику.

Будьте розбірливими, виховуйте в дітях правильне ставлення до музики.
І ви не помітите, як ваші діти почнуть виховувати це в Вас!

МУЗИКА І МИ

МЕДИКИ, ДОСЛІДЖУЮЧИ МОЖЛИВОСТІ МУЗИКОТЕРАПІЇ, ЗА­ЗНАЧАЮТЬ, ЩО МУЗИКА ДІЄ ВИБІРКОВО, ЗАЛЕЖНО НЕ ТІЛЬ­КИ ВІД ЇЇ ХАРАКТЕРУ, А Й ВІД ІНСТРУМЕНТА, НА ЯКОМУ ЇЇ ВИ­КОНУЮТЬ. ТАКІ СТАРОВИННІ ІНСТРУМЕНТИ, ЯК ОРГАН, ФЛЕЙТА, СКРИПКА, ДУЖЕ ГАРНО ДІЮТЬ НА МОЗОК ЛЮДИНИ. МАБУТЬ, НЕ ВИПАДКОВО, СКРИПКА — НАЙУЛЮБЛЕНІШИЙ ІНСТРУМЕНТ ІНТЕ­ЛЕКТУАЛІВ, ЗОКРЕМА ВІДОМОГО ВЧЕНОГО А. ЕЙНШТЕЙНА, ЛІТЕ­РАТУРНОГО ГЕРОЯ ШЕРЛОКА ХОЛМСА ТА ІНШИХ.

ВИВЧАЮЧИ ВПЛИВ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ НА ЛЮДИ­НУ, ВЧЕНІ ДІЙШЛИ ВИСНОВКУ, ЩО НАЙСИЛЬНІШЕ НА ЛЮДИНУ ВПЛИВАЄ ОРГАННА МУЗИКА: ВОНА ПРИВОДИТЬ УСІ МОЗКОВІ СТРУКТУРИ В СТАН РЕЗОНАНСУ. КРІМ ТОГО:

1. ПЕЧІНКА ПОЗИТИВНО РЕАГУЄ НА ДЕРЕВ'ЯНІ ДУХОВІ ІН­СТРУМЕНТИ — ГОБОЙ, КЛАРНЕТ.

2. РОБОТУ КРОВОНОСНИХ СУДИН ПОЛІПШУЄ КЛАРНЕТ.

3. ЗА НАЯВНОСТІ СЕРЦЕВИХ ХВОРОБ НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВ­НИМИ Є СТРУННІ (СКРИПКА, ВІОЛОНЧЕЛЬ).

4. НА ЛЕГЕНІ ТА БРОНХИ ПОЗИТИВНО ВПЛИВАЄ ФЛЕЙТА.

5. У РАЗІ РАДИКУЛІТІВ І НЕВРИТІВ ДУЖЕ ЕФЕКТИВНА ТРУБА (САМЕ ЗА ЦИХ НЕДУГІВ ГРУ НА НІЙ ЗАСТОСОВУВАВ ЗНАМЕНИ­ТИЙ АНТИЧНИЙ ЛІКАР ЕСКУЛАП).

6. НА СЕЧОСТАТЕВУ СИСТЕМУ ПОЗИТИВНО ВПЛИВАЄ ЗВУК САКСОФОНА.

ЩОБ ПРАВИЛЬНО ДІБРАТИ МУЗИЧНО-ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ЗА­СІБ, ВАЖЛИВО ЗНАТИ УЛЮБЛЕНИЙ ЖАНР, ЯКИЙ НАЙБІЛЬШ ПО­ДОБАЄТЬСЯ І ЗРОЗУМІЛИЙ: ФОЛЬКЛОРНА, ПОПУЛЯРНА, ЕСТРАД­НА, ДЖАЗОВА, КАМЕРНА, ОПЕРНА, СИМФОНІЧНА МУЗИКА. ЄДИНЕ, З ЧИМ ТРЕБА БУТИ ОБЕРЕЖНИМИ, ТАК ЦЕ РОК. ВИЯВ­ЛЯЄТЬСЯ, ПРОСЛУХОВУВАННЯ І ВИКОНАННЯ ТЯЖКОГО РОКУ РУЙ­НУЄ ОРГАНІЗМ. ПРОСЛУХОВУВАННЯ ТАКОЇ МУЗИКИ ВИКЛИКАЄ ВИДІЛЕННЯ ТАК ЗВАНИХ СТРЕС-ГОРМОНІВ, ЯКІ ЗНИЩУЮТЬ ЗНА­ЧНУ ЧАСТИНУ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ЗБЕРІГАЛАСЯ В МОЗКУ. ПОДІБНУ МУЗИКУ ФАХІВЦІ НАЗИВАЮТЬ «МУЗИКОЮ-ВБИВЦЕЮ».

ОТЖЕ, СЛУХАЙТЕ КЛАСИКУ! ВОНА НАГАДАЄ ПРО ЛЮБОВ І ПІДТРИМАЄ В БІДІ, НАВЧИТЬ ЗАХОПЛЮВАТИСЯ КРАСОЮ ЛЮД­СЬКОЇ ДУШІ І ВЕЛИЧЧЮ ПРИРОДИ, ВІДКРИЄ НЕВІДОМІ СТОРО­НИ МОГУТНЬОГО СВІТУ МИСТЕЦТВА, ЩО ПРИНОСИТЬ РАДІСТЬ, ЗДОРОВ'Я І НАСОЛОДУ.

МУЗИКА ДОПОМАГАЄ РОЗВИВАТИ І ВИХОВУВАТИ ДІТЕЙ. ЯК СТВЕРДЖУЮТЬ ЧИСЛЕННІ ДОСЛІДЖЕННЯ, ПРОСЛУХОВУВАННЯ МУЗИКИ ЗНАЧНО ПОКРАЩУЄ ФУНКЦІЇ МОВЛЕННЯ В ДОШКІЛЬ­НЯТ, СПРИЯЄ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЮ КЛЮЧОВИХ ФРАЗ І ЗАГАЛОМ ПОЛЕГШУЄ ЗАСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДІТЬМИ.

АМЕРИКАНСЬКІ ДОСЛІДНИКИ ДІЙШЛИ ВИСНОВКУ, ЩО МОЗОК ЛЮДИНИ З МОМЕНТУ НАРОДЖЕННЯ ЗДАТНИЙ СПРИЙМАТИ МУ­ЗИКУ І, МОЖЛИВО, ВОНА Є СВОГО РОДУ ПЕРШОМОВОЮ АБО АР­ХАЇЧНОЮ ФОРМОЮ МИСЛЕННЯ.

СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ МОЖЕ БУТИ АКТИВНИМ (СВІДОМИМ) АБО ПАСИВНИМ (НЕСВІДОМИМ). ПРИ ЦЬОМУ ДОВЕДЕНО, ЩО НАВІТЬ НЕСВІДОМЕ СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ ПОЗИТИВНО ВПЛИ­ВАЄ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ.

УЧЕНІ БАГАТЬОХ КРАЇН ПРОПОНУЮТЬ НАМ НЕ­ВЕЛИЧКУ «МУЗИЧНУ АПТЕЧКУ»:

1. ЗНЯТИ СТРЕС ДОПОМОЖЕ РОМАНТИЧНА МУ­ЗИКА Ф. ШУБЕРТА, Р. ШУМАНА, П. ЧАЙКОВСЬКОГО, Ф. ЛІСТА.

2. ВТІШАЮТЬ, ЗАСПОКОЮЮТЬ, НАПОВ­НЮЮТЬ МУЖНІСТЮ ТВОРИ Л. БЕТХОВЕНА.

3. ДОПОМАГАЮТЬ ВІД АЛКОГОЛІЗМУ Й КУРІННЯ РАЗОМ В ГІПНОЗОМ І ГОЛКОРЕФЛЕКСОТЕРАПІЄЮ «АВЕ МАРІЯ» Ф. ШУ­БЕРТА, «МІСЯЧНА СОНАТА» Л. БЕТХОВЕНА, «ЛЕБІДЬ» К. СЕН-САНСА, «МЕТЕЛИЦЯ» Г. СВИРИДОВА.

4. ЛІКУЄ ВІД НЕВРОЗІВ І РОЗДРАТОВАНОСТІ БАДЬОРА МУ­ЗИКА П. ЧАЙКОВСЬКОГО, О. ПАХМУТОВОЇ І М. ТАРИВЕРДІЄВА.

5. ВИРАЗКА ШЛУНКУ Й ДВАНАДЦЯТИПЕРСТНОЇ КИШКИ ЗНИ­КАЄ ЗАВДЯКИ ПРОСЛУХОВУВАННЮ «ВАЛЬСУ КВІТІВ» З БАЛЕТУ П. ЧАЙКОВСЬКОГО «СПЛЯЧА КРАСУНЯ» І МЕЛОДІЙНОЇ МУЗИВИ В. МОЦАРТА.

6. ЯКЩО ВИ ВТОМИЛИСЯ, СЛУХАЙТЕ МУЗИКУ ЛУЇ АРМСТРОН­ГА, ДЮКА ЕЛЛІНГТОНА, ЕЛВІСА ПРЕСЛІ.

7. У РАЗІ СИНДРОМУ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ СЛУХАЙТЕ «РА­НОК» Е. ГРІГА, «СВІТАНОК НАД МОСКВОЮ-РІКОЮ» (ФРАГМЕНТ З ОПЕРИ М. МУСОРГСЬКОГО «ХОВАНЩИНА»), РОМАНС «ВЕ­ЧІРНІЙ ДЗВІН», МОТИВ ПІСНІ «РОСІЙСЬКЕ ПОЛЕ», «ПОРИ РОКУ» П. ЧАЙКОВСЬКОГО, МУЗИКУ Й. БРАМСА.

8. ПОВНЕ РОЗСЛАБЛЕННЯ ВИ МОЖЕТЕ ОТРИМАТИ ВІД «ВАЛЬСУ» Д. ШОСТАКОВИЧА ЗІ СТАРОГО КІНОФІЛЬМУ «ОВІД», ОРКЕСТРУ Ф. ПУРСЕЛЯ, МЕЛОДІЇ Ф. ЛЕЯ З КІНОФІЛЬМУ «ЧОЛО­ВІК ТА ЖІНКА»,

РОМАНСУ Г.СВИРИДОВА З МУЗИЧНИХ ІЛЮСТРА­ЦІЙ ДО ПОВІСТІ О. ПУШКІНА «МЕТЕЛИЦЯ».

9. НОРМАЛІЗУЄ КРОВ'ЯНИЙ ТИСК І СЕРЦЕВУ ДІЯЛЬНІСТЬ «ВЕСІЛЬНИЙ МАРШ» Ф. МЕНДЕЛЬСОНА.

10. ЗАСПОКОЯТЬ У ГНІВІ «КАРТИНКИ З ВИСТАВКИ» М. МУ­СОРГСЬКОГО.

11. ПОЗБАВЛЯЄ ГОЛОВНОГО БІЛЮ І МІГРЕНІ ПРОСЛУХО-ВУВАННЯ ВІДОМОГО «ПОЛОНЕЗУ» М. ОГІНСЬКОГО, МЕЛОДІЙ К. ГЛЮКА, «ГУМОРЕСОК» А. ДВОРЖАКА, «ВЕСНЯНОЇ ПІСНІ» Ф. МЕНДЕЛЬСОНА, МУЗИКИ ДЖ. ГЕРШВІНА.

12. НОРМАЛІЗУЄ СОН І РОБОТУ МОЗКУ СЮЇТА «ПЕР ГЮНТ» Е. ГРІГА.

13. ВІД ДЕПРЕСІЇ ДОПОМАГАЄ «ХАБАНЕРА» З ОПЕРИ Ж. БІ-ЗЕ «КАРМЕН», «ТУРЕЦЬКЕ РОНДО» В. МОЦАРТА, «ТРІУМФАЛЬ­НИЙ МАРШ» З ОПЕРИ «АЇДА» ДЖ. ВЕРДІ, А ОСЬ НОКТЮРНИ Ф. ШОПЕНА МОЖУТЬ ВИКЛИКАТИ ДЕПРЕСІЮ.

14. ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ АПЕТИТУ РЕКОМЕНДУЮТЬ СЛУХАТИ МУЗИКУ «БІТЛЗ» І ФОРТЕПІАННІ КОНЦЕРТИ Ф. ЛІСТА.

15. ЗМІЦНЮЮТЬ ІМУННУ СИСТЕМУ ЛЮДИНИ, ЗА ВЕРСІЄЮ МУ-ЗИКОТЕРАПЕВТІВ, СПІВАННЯ ХОРОМ «РЕКВІЄМУ» В. МОЦАРТА.

16. ТОНІЗУЄ ПОЛОНЕЗ М. ОГІНСЬКОГО, «ЧАРДАШ» В. МОН-ТІ, МУЗИКА З КІНОФІЛЬМУ «ШЕРБУРГСЬКІ ПАРАСОЛЬКИ» М. ЛЕ­ГРАНА І ХОРОШИЙ ДЖАЗ АБО РОК-Н-РОЛ.

Вплив музики на психічну діяльність дитини

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).

У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти. Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.

Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.
Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції.
Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.

Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - заподіює людині шкоди.

Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним.

Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

---

Консультація для батьків

Тема: «Використання творчих завдань під час музичних занять»
Використання творчих завдань художньо - естетичного спрямованості передбачає комплексне використання таких видів мистецтва , як музика , література та образотворче мистецтво. Така організація навчання допоможе подолати однобокість і фрагментарність мислення , емоційну зрідненість,які викликані роз’єднаністю художньо – естетичних предметів.
Розвиток творчої особистості має здійснюватися на основі інтенсивного оволодіння знаннями, уміннями і навичками, тобто одне повинно сприяти інтенсифікації іншого. У навчальному процесі музичний керівник повинен використовувати як творчі , так і репродуктивні завдання.

Практичні рекомендації:
Для розвитку ритмічного відчуття можна використовувати такі завдання:
1. Придумувати слова у заданому ритмі.
2. Створити ритмічну відповідність на ритмічне запитання.
3. Гра «Відгадай пісню за ритмом»
4. Імпровізувати ритмічний малюнок.
5. Передати на ударних інструментах ритмічний малюнок загадки і створити до неї відповідь. Наприклад: «Хто у лісі стукотить» - «Тук – тук? (дятел)
6. Читати вірш з пропусками, під час яких необхідно простукати або проплескати придуманий ритм.

Для розвитку ладового , звуковисотного та інтонаційного слуху можна використовувати наступні завдання:
1. Створити мелодію імені.
2. Гра «Музична казка». Діти придумують звуки , які можна почути в лісі, а також персонажів казок, з якими можна зустрітись під час «Музичного мандрування»
3. Імпровізація:
• У діалогах (Дітям пропонують дитячі вірші , у тексті яких є діалог, який необхідно озвучити)
• У створенні музичних фраз,певних у своєму виразному змісті.
Початок мелодії музичний керівник імпровізує сам на склад «Ля». Дітям необхідно продовжити музичну фразу. До роботи може підключитись вся група , таким чином з’являється «Музичний ланцюжок»
4. Передати інтонацією різні почуття : сум, радість,упевненість,спокій.

Творчі завдання для розвитку художньо – образних уявлень і виконавських здібностей під час гри на дитячих музичних інструментах.

1. Проілюструвати вірш або маленьку історію музично шумовим супроводом, який включав би певний ритмічний малюнок.
2. Створити музичні ілюстрації до казки , запропонованої музичним керівником.
3. У ситуації «Коли б я був композитором» визначити виражальні засоби для передбачуваного твору (наприклад «Пташина полька», «Сумний настрій»)
4. Створити звукові сигнали (Наприклад:Машин, цокання годинника),що утворюють характерну інтонацію.

У міру оволодіння знаннями , уміннями та навичками, слід поступово включати в процес навчання творчі завдання художньо – естетичного спрямованості, які мають бути, по – перше, комплексними,охоплювати такі види мистецтва, як музика, література, образотворче мистецтво; по – друге, багатофункціональними,тобто не тільки забезпечувати досягнення поставленої дидактичної мети , а й сприяти формуванню та розвитку якостей творчої особистості; по-третє, не потребувати для свого виконання великих часових затрат.

---

Анкета для батьків.
Здібна?Обдарована?Талановита?

1. Моя дитина ініціативна, жвава, рухлива.
2. Її інтереси і захоплення досить постійні.
3. Її зацікавленість урівноважена.
4. Порівняно з однолітками виявляє інтерес і потяг (активно виражений) до мистецтва , літератури, спорту природи, моделювання ,техніки.(Підкреслити або записати)
5. Має не більше двох друзів( постійних), причому старших від себе.
6. Її цікавить усе загадкове , таємниче і навіть незрозуміле.
7. Любить багато запитувати , наполеглива в одержанні вичерпних відповідей.
8. Її мова розвинена , дитина має великий запас слів, добре розуміє і вміло
використовує його.
9. Переважно намагається знайти самостійне рішення в тих або інших ситуаціях, обставинах.
10. Не задовольняється поверховим поясненням і такими ж відповідями на свої численні запитання.
11. Намагається дотримуватися власного погляду на ті або інші події,незважаючи ні на які обставини та обіцянки.
12. Обов’язково (завжди) реагує на все нове.
13. Розпочату справу практично завжди намагається довести до кінця.
14. У суперечках відстоює власну думку, не хоче визнавати загальноприйняті погляди.
15. У непередбачених і складних ситуаціях бере на себе роль лідера.
16. Має помітну схильність до якогось виду діяльності або до предмета(Групи предметів,іграшок,книжок)
17. Настирлива,вперта,рішуча в досягненні бажаної мети.
18. Виявляє неприховану потребу в підтримці дорослих.
19. Легко знаходить і завжди має досить багато друзів.
20. Ставить багато запитань, переважно з кола своїх захоплень та інтересів.
21. На багатьох справляє враження не за віком старшої.
22. Нерідко виявляє риси егоїзму або навіть безпричинної агресії.
23. Знає собі ціну і своє покликання.
24. Легко і часто відволікається і залишає розпочату справу(заняття) гру.
25. Майже однаковою мірою цікавиться гуманітарними і технічними питаннями.

Якщо на запитання 1,6,12,18,24 Ви відповіли «так», ваша дитина загалом здібна.
За умови негативних відповідей на запитання 18,24. Запишіть відповіді на запитання 2,3,7,10,11,13,16,17,19,20,22. Якщо всюди буде «так» , є серйозні підстави гадати , що дитина буде по – справжньому обдарована. Коли й на останні запитання 4,5,6,9,14,15,21,23,25, відповіді позитивні , це може свідчити про ознаки яскравої обдарованості , навіть таланту.

Фахівці радять! Цикл консультації для батьків з питань розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку

Перелік консультацій для батьків

1. Як починати слухати музику з дитиною.

2. Як правильно слухати класичну музику з дітьми.

3. Як прищепити дитині любов до слухання музики.

4. Співайте діткам перед сном.

5. Батьки – перші вчителі музичного мистецтва для своїх дітей.

6. Обережно: захворювання дитячих голосових зв'язок.

7. Зробіть дитину рівноправним учасником підготовки до дитячого свята чи розваги.

8. В світі загадкових музичних звуків.

9. Висота звуку та звуковисотний слух.

10.Ігрові завдання для розвитку пісенної творчості ат музично-ритмічних здібностей дітей дошкільного віку.

11. Створюємо родиною музичні творчі казки.

12. Сила звуку та динамічний слух.

13. Значення музично-пальчикових пальчикових ігор для розвитку творчого потенціалу найменших дітей дошкільного віку.

14. Взаємозв’язок дошкільного закладу і родинного виховання у розвитку музичних здібностей особистості дитини дошкільного віку.

Консультація № 1. Як починати слухати музику з дитиною

Шановні батьки! Якщо Ви хочете, щоб серце Вашої дитини прагнуло до Добра, Краси, Людяності, спробуйте навчити її любити і розуміти музику! Вчить її, навчайтеся разом з нею! Фахівці з різних галузей дошкільної психології, педагогіки мистецтва радять починати займатися музикою вагітним мамам ще у період вагітності, а продовжувати зразу від народження дитини для формування гармонійної особистості засобами музики. Музичне мистецтво є джерелом духовності, засобом активізації всіх творчих здібностей дитини, звичайно за умов систематичних занять і не лише у дошкільних навчальних закладах, а і дома. Прихильники раннього виховання мистецтво рекомендують батькам не втратити можливість формування гарного смаку у малюків, розуміння ними характеру та образності музики, величезного естетичного впливу на всю психіку дитини, її позитивний та гарний настрій.

Обов’язковою умовою для формування естетичного музичного смаку має бути сформована родинна фонотека. До неї мають входити: записи класичної музики на фоні звуків природи — шуму струмка, моря, звуків лесу, спів пташок, пісні з улюблених мультфільмів, казки, колискові, український дитячий фольклор. Слухаючи музику разом з дитиною, ви переконаєтеся що зникає стурбованість дитини, її тривога, вона заспокоюється і розслаблюється.

У віці від першого року до трьох років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан – бадьорий, задерикуватий при слуханні пісні «Конячка» О. Тимчивої, спокійний, доброзичливий при слуханні пісні «Кішка» О. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття перед фахівцями і батьками стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її при повторному прослуховуванні.

Особливо важливою ланкою є формування музично-сенсорних здібностей у дітей раннього дошкільного віку є музичне переживання. В основі розвитку їхніх музично – сенсорних здібностей лежить слухання, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звуку – висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини слід впроваджувати включені музично – дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звуку. Дітям на другому році життя слід запропонувати дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на 3 році життя музично – дидактичні ігри дещо ускладнюють. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад, у грі «Чий будиночок?» дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини. Нерідко в дітей із церебральним паралічем характерні розлади емоційно-вольової збудливості, дратівливості, руховому розгальмуванню, в інших – у вигляді загальмованості, сором'язливості. Тому завдання підбираються індивідуально. Важливим елементом дітей першого – третього років із є виразне виконання музичного твору мамою, бабусею, татом. Разом з тим, при роботі з такими дітьми необхідні наочні прийоми, що залучають дитини до музики – показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорове сприймання образу сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам'ятовуванню. З цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.

Більш різноманітний музичний репертуар для дітей дошкільного віку допомагає зацікавити дитину музикою, викликати й підтримати її радісне хвилювання. У цьому віці зберігає своє значення використання іграшки як засобу, що викликає інтерес до виконуваних творів. Засвоєнню музики допомагають короткі пояснення, які виділяють найяскравіші художні засоби.

Музика сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.

Але найголовніше – це «школа почуттів», що формується завдяки особливій властивості музики: викликати співпереживання слухачів.

Виховуючи маля, розвиваючи здібності, збагачуючи духовно, знайомлячи і зі складнішими творами, ви відкриваєте перед ними ще один шлях збагачення їхнього музичного досвіду.

Можливо, декілька порад фахівців музичного мистецтва допоможуть Вам і Вашої дитині ввійти в великий та чудовий світ музики.

1. Пам'ятайте про те, що любий музичний твір треба слухати уважно. Головне, безумовно, бажати слухати! Треба дуже постаратися уважно слідкувати за тим, що діється у музиці, від початку до кінця, нічого не пропускати. Музика завжди віддячить слухача, даруючи нові почуття, новий настрій, мабуть такий, якого ніколи не було.

2. Починати слухання треба з маленьких творів.

Це може бути вокальна музика (музика для голосу), або інструментальна (яка виконується на різних інструментах). Прислухайтеся до звуків, постарайтеся почути і розрізнити динамічні відтінки музичної мови, з'ясувати чи роблять вони виразним виконання музичного твору.

3. Безумовно, слухати вокальну музику легко, текст завжди підкаже, що хотів сказати композитор, якими думками поділитися.

4. В інструментальної музиці слів немає, але від цього вона не стає менш цікавішою. Слухайте з дітьми твори П.Чайковського, С. Прокоф'єва, Р. Шумана, В. Моцарта, О. Гречанінова та сучасних композиторів.

5. Час від часу необхідно повертатися до прослуховування вже знайомих творів.

6. Постарайтеся зробити слухання музики систематичними, відводьте для цього певний час.

7. Дуже корисно слухати одні й ті ж самі твори у виконанні різних солістів та колективів.

Консультація для батьків

Вплив звуків природи на наше здоров’я Сучасне життя наповнене різного роду стресами, з якими людині щодня доводиться стикається. Стрес може бути викликаний багатьма причинами. Одним з негативних факторів, що впливають на наш організм, є навколишній шум сучасного міста. Він негативно впливає як на розумове, так і на фізичне здоров’я людини. Стрес може призвести також до різних порушень сну, в результаті чого, людина почуває себе погано як фізично, так і морально. Вже давно доведено, що природні звуки природи можуть надавати терапевтичний вплив на весь наш організм. Ці природні звуки позитивно впливають на всі життєва важливі системи людини. Вони допомагають розслабити і розум, і тіло, зняти стрес і внутрішнє напруження. Численні дослідження довели позитивний вплив спокійної музики на сон. Прослуховуючи ніжну музику природи за 45 – 60 хвилин до засинання, Ви отримуєте не тільки позитивні емоції, а й відмінний природний заспокійливий засіб. Ваше дихання стає рівним і глибоким, кров’яний тиск вирівнюється, голова наповнюється світлими і радісними почуттями.Звуки природи допомагають активізувати області мозку, які відповідають за почуття радості та щастя. Музика природи чудово піднімає настрій і є незамінним засобом для людей, які страждають від депресії. Дослідження, проведені психологами,показують, що почуття депресії можна зменшити до 25% тільки лише прослуховуванням приємної музики.Під час прослуховування розслаблюючих звуків природи, Ваше тіло і розум розслаблюються, що в свою чергу підсилює вашу імунну систему, що особливо важливе для дітей. Музика може чудово поєднуватися з іншими методами лікування, допомагаючи людині вилікуватися набагато швидше. Звичайно, у кожної людини є свої уподобання при виборі музики. Вам потрібно лише прислухатися до свого організму і вибрати ту музику або ті звуки природи, які доставляють вам радість. Звуки природи будуть цікаві для ваших малят, і тому прослуховування такої природно музики буде не тільки корисне, а ще й цікаве!