• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка вихователя-методиста

Як скоротити та полегшити процес адаптації дитини в дитячому садочку

Процес адаптації дитини в дитячому садочку можна прискорити і полегшити

Перші дні, тижні, а деколи й місяці перебування дитини в дитячому садочку — випробування для всієї родини. Звикання малюка до нового способу життя може розтягнутися на півроку і більше. Адаптація зачіпає психоемоційну сторону, а також фізіологічну — стан здоров’я дитини, стійкість до захворювань. Щоб процес адаптації пройшов швидко та безболісно, потрібно попередньо підготуватися.

Критерії адаптації

Існують певні критерії, за якими визначають рівень складності проходження адаптаційного періоду у малюка:

  • його поведінка, реакції при спілкуванні з новим колективом;
  • подальший розвиток в психологічному плані;
  • показники фізичного розвитку;
  • як часто дитина хворіє, наскільки важкий період відновлення після хвороби.

Виходячи з цих параметрів, проходження адаптації дитиною під час її вступу в дитячий садочок характеризується 4 формами складності:

  1. Полегшена форма. Протягом лише перших 2-х тижнів помічаються незначні відхилення в поведінці, але дитина залишається активною, легко йде на контакт з однолітками.
  2. Середня форма адаптації. Звикання триває приблизно до 1,5 місяця. Спостерігається неспокійний сон, короткочасна втрата апетиту, періодично змінюється настрій.
  3. Важка форма. Адаптаційний період триває до півроку. Дитина починає хворіти, перепади настрою дуже помітні, спостерігається зайва плаксивість. Знижується апетит, малюк втрачає у вазі.
  4. Дуже важка форма. Дитина не може адаптуватися більше півроку. З’являються згубні звички, які свідчать про тривалі стреси. Будь-яка згадка про відвідини дитячого садка викликає відторгнення, істерику. Малюк апатичний, спостерігається неадекватна поведінка, відмова від їжі. При годуванні насильно можлива блювота. Сон нестійкий, часто прокидається або плаче уві сні.

Психологи помітили одну особливість — батьки таких дітей часто самі психологічно не готові до нового періоду в житті малюків. Звідси страхи, недовіра до вихователів, знервований стан, який одразу передається малечі.

У малюків виникає страх та недовіра до вихователів дитячого садочку

При дуже важких формах батькам потрібно змиритися з тим, що малюк не хоче йти в дитячий садочок. Психологи радять потримати таку дитину вдома до 5 років, і за цей час спробувати разом з фахівцем навчити дошкільня будувати відносини зі сторонніми людьми будь-якого віку.

Рекомендації з підготовки дитини до відвідування дитячого садка

Підготуйте свою дитину до відвідування дитячого садка

Починати психологічну підготовку чада до нового періоду в його житті потрібно заздалегідь. Як це краще зробити:

  • Під час щоденних прогулянок прокладайте маршрут біля дитсадка. Поясніть дитині, що це місце, де однолітки збираються разом пограти і поспілкуватися. І чому малюки повинні ходити в садок. Наступного разу покажіть сину чи донці територію дошкільного закладу, покатайте на гойдалках. Продовжуйте розповідати про те, що відбувається в садочку. Поступово привчайте до думки, що малюк незабаром сам опиниться серед щасливців-дошкільнят.
  • Розповідайте про переваги відвідування дитячого садка для всіх дітей.
  • Щоб зацікавити малюка, зайдіть з ним в групу, покажіть інтер’єр, ігри дітей.
  • Вчіть дитину спілкуванню і дружбі, частіше запрошуйте в гості дітей різного віку. Малюк повинен вчитися налагоджувати контакти самостійно, без втручання дорослих.

Щоб адаптаційний період пройшов менш болісно (в прямому і переносному сенсі), потрібно фізично підготувати дитину:

  • вивчіть режим дня в садку і максимально повторіть його в домашніх умовах;
  • навчіть всім навичкам самообслуговування — вмінню одягатися, умиватися і їсти самостійно.

Перші дні в дитячому садку

Як батьки можуть допомогти малюку адаптуватися в дитячому садочку

Як би батьки не намагалися підготувати до відвідування дитячого садочка малюка, в перші дні він буде відчувати стрес від незнайомої ситуації. Завдання батьків — забезпечити більш м’який перехід чада в дитсадкове співтовариство. Що потрібно робити:

  • Краще якщо дитина буде у тій групі, де у неї можуть бути знайомі малюки. Варто заздалегідь познайомити малюка з вихователем.
  • Постарайтеся спланувати свій робочий час так, щоб в перший місяць не залишати синочка чи доньку в групі на цілий день. Поступово привчайте малечу до нової обстановки, потроху збільшуючи час перебування в групі. Це правило діє і в тому випадку, якщо дитина із задоволенням біжить в садочок. Радість може змінитися стомлюваністю від нових вражень, і на наступний раз малюк може навідріз відмовитися йти в групу.
  • Якщо в дитсадку дозволяється залишатися мамам в перший день, скористайтеся цією можливістю. Але психологи переконані, що це тільки загальмує процес адаптації. Крім цього, інші дітки в групі почнуть болісно сприймати відсутність своїх мам.
  • Надайте вихователю всю потрібну інформацію про індивідуальні особливості дитини, на які (на вашу думку) потрібно звернути увагу. Залиште номер телефону для зв’язку. Але не зловживайте дзвінками в садочок, краще попередньо домовтеся з вихователем про час.
  • Коли залишаєте дитину, не демонструйте свої «страждання». Не затягуйте розлучення з чадом обіцянками, поцілунками, довгими обіймами. Відчувши вашу тривогу, занепокоєння, дитина почне лякатися, і тоді сліз не уникнути. Просто поцілуйте, розкажіть, коли її заберете, і з посмішкою йдіть.
  • Якщо сліз не вдалося уникнути, не лайте малюка, не підкуповуйте його солодкими обіцянками та подарунками.
  • Обов’язково забирайте дитину в обіцяний час! Обман батьками — найсильніша психологічна травма для дітей. Краще почніть з 1-1,5 годин, додаючи кожен день по годині (якщо раніше все проходило благополучно). Так ви скоротите час адаптації малюка в дитячому садку, і через 1-2 тижні зможете залишати його вже до обіднього сну.
  • Іноді дитина скаржиться, що їй погано без мами. Ви залишаєте її в групі в сльозах, а після вашого повернення сльози знову виступають у малюка на очах. І вам здається, що він проплакав цілий день без вас. Частіше розпитуйте, що новенького відбулося у нього за день, з ким він спілкувався, що робив, в які ігри грав. В результаті цих розмов ви скоро з’ясуєте, що після вашого відходу дитина спілкується з однолітками, забувши про сльози, і згадує про маму тільки ввечері. Поцікавтеся у вихователя-педагога, як відбувається адаптація малюка до нових умов.
  • Залишіть дитині улюблену іграшку, щоб їй було не так самотньо в перший час.

Малюк відмовляється йти в садок

Розглянемо іншу ситуацію: дитина спочатку з задоволенням ходила в садок, а потім стала відмовлятися від його відвідин. І при цьому на неї не діють ніякі батьківські умовляння.

Причинами такої поведінки можуть бути:

  1. Дитину не прийняв дитячий колектив. Так, така ситуація зустрічається не тільки у дорослих, школярів, а й у малюків. Крихітка потрапляє в колектив, який вже сформувався, де існують свої дружні прихильності. У такій ситуації з новачком ніхто не хоче дружити. Підтвердженням цьому може бути поява в лексиконі трьохлітки лайливих, образливих слів. Отже, він чує ці слова на свою адресу. Щоб допомогти малюкові налагодити спілкування з дітьми в групі, частіше розмовляйте з ним. З’ясуйте, хто з дітей симпатизує вашій дитині, з ким би вона хотіла дружити. Після цього переговоріть з вихователькою, щоб вона ставила малюків в одну пару. Додатково можете познайомитися з батьками дітей, домовитися, щоб вони разом проводили час.
  2. Не склалися стосунки з вихователем. Не конфліктуйте з педагогом, якщо не побачите вагомих доказів негативного ставлення до вашого малюка. Будьте холоднокровними і об’єктивними в оцінці. Якщо підозри підтвердилися, готуйтеся до з’ясування відносин і прийняття компромісного рішення. Іноді всі «звинувачення» дитини будуються на її необґрунтованій впевненості, що вихователь її не любить або любить менше, ніж інших дітей. Але якщо малечі некомфортно, то ви повинні керуватися тільки її інтересами.
  3. Третя причина — банальний страх. Дитина просто боїться нової обстановки і жорстких правил. Цей калейдоскоп нових людей, місць лякає малюка. Допоможіть дитині подолати страхи. Психологи радять в цій ситуації придумати разом з малюком казку, де він буде казковим героєм, а дії будуть проходити в садочку. Так йому буде простіше подолати хвилювання, а казкова фантазія примирить його з незвичною обстановкою.

Чому діти починають хворіти

Причини хвороб малюків, які почали відвідувати дитячий садок

Основний батьківський страх під час вступу дитини в дитячий садок — безперервні хвороби, з якими зіткнеться їх чадо. І цей страх має підставу: за спостереженнями педіатрів, хворіють майже 80% малюків, які почали відвідувати дошкільні заклади.

Нові знайомства — нові види мікроорганізмів. Новачок, потрапляючи в групу малюків, стикається з незнайомими для себе вірусами, бактеріями. І тут починається активний «обмін» мікроорганізмами між «старичками» і «новачком», після чого відбувається зараження з наступною появою вірусного захворювання. І захворіти можуть як ті малюки, що вже давно відвідували групу, так і ті, хто вперше прийшов у садочок.

Цікавий факт! Якщо протягом півроку в групу не приводили новенького, то діти перестають хворіти, виробивши імунітет до всіх наявних в групі вірусів. З появою новачка процес захворювань відновлюється.

Причина частих захворювань може бути пов’язана з психоемоційним навантаженням на малюка, що вперше відвідав садочок. Для деяких дітей зміна обстановки, нові обличчя, відсутність поруч мами стає справжнім стресом. А як відомо, сильний стрес і емоційне напруження — вірний шлях до зниження імунітету. Ослаблена імунна система вже не може адекватно реагувати на вірусну інфекцію.

Спостерігаючи, як часто їх малюки починають хворіти під час вступу до дитячого садка, мами впадають в паніку. Але часті захворювання — закономірність у процесі адаптації. Поки дошкільня не перехворіє потрібною кількістю разів різними хворобами, у нього не виробиться імунітет. На це піде приблизно 2-3 роки.

Таку ж адаптацію пройдуть першокласники, які ніколи не відвідували дитсадок. У порівнянні з дошкільнятами у шестирічних цей процес займе приблизно рік. Але часті пропуски школи призводять до відставання від шкільної програми і можливого виникненням психологічних конфліктів з однокласниками.

Щоб припинити низку хвороб в дитсадку, педіатри радять:

  • Відвідати імунолога. Це потрібно зробити, якщо дитина не може самостійно відновитися після чергової хвороби, а педіатр кожен раз спостерігає погіршення ситуації з відновленням. Ні в якому разі не вирішуйте проблему самостійно, купуючи в аптеці імуностимулятори! У кращому випадку ефекту не буде, в гіршому — ви повністю розхитаєте імунну систему дитини.
  • Трапляється, що малюк, перехворівши, після 2-х днів в групі знову занедужує. І так повторюється знову і знову. Правильне рішення — посидіти з дитиною вдома кілька місяців, поки її організм повністю не зміцніє. Пропустивши зимові піки вірусних захворювань, вже навесні малюк може знову відвідувати садок.

Батьки повинні пам’ятати, що знизити частоту захворювань допоможе активне впровадження здорового способу життя, якісне харчування, і побудова теплих сімейних відносин.

Я, моя сім’я і світ навколо

Основні запитання, які допоможуть батькам як найліпше підготувати дитину до співбесіди в школі

Батькам варто впевнитися, що дитина знає:

своє повне ім’я та дату народження;

домашню адресу і телефон.

Майбутній першокласник має вміти виразно та зрозуміло розповісти про:

свої захоплення й улюблені заняття;

симпатії та антипатії;

друзів із дитячого садка та подвір’я;

розпорядок дня тощо.

Окрім того, у дитини до шести років має бути чітко сформоване уявлення про своє тіло:

назви частин тіла;

їхні функції (хоча б у загальних рисах).

Моя сім’я

Звичайно, до 1-го класу дитина вже знає, хто входить до складу її сім’ї. Проте її можуть розпитувати про вік та професію її родичів. При цьому в дошкільників виникають найбільші труднощі. Діти часто насилу уявляють собі, де працюють їхні батьки, а тим паче рідко розуміють, чим вони займаються у загадковому «офісі». Тому батькам слід детально розповісти про свою роботу:

як правильно називається професія мами/тата;

як називається місце роботи мами/тата;

у чому полягають службові обов’язки мами/тата.

Якщо це можливо, бажано привести дитину до себе на роботу — так їй легше буде все зрозуміти. Якщо такої можливості немає, варто показати їй відповідні фотографії, розказати, чим займаються батьки та інші працівники.

Іноді запитання вчителів пов’язані з родинними зв’язками:

Ким ти доводишся бабусі?

А тато мамі?

А тато дідусеві?

Щоб розібратися в хитросплетіннях сімейних стосунків, можна намалювати маленьке генеалогічне дерево, наклеїти на нього фотографії родичів та підписати, хто кому і ким доводиться.

Також слід упевнити майбутнього першокласника, що йдеться лише про кровну спорідненість. Тому навіть якщо дитина справедливо вважає улюбленого лабрадора повноправним членом сім’ї, не варто говорити про це всерйоз.

Світ навколо мене

Ерудиція сучасних дошкільників значно відрізняється від світогляду їхніх однолітків 20-30 років тому. Цьому, зокрема, сприяють дитячі енциклопедії, розвивальні телепрограми та інтернет. Але нерідко шестирічну дитину, яка впевнено розмірковує про різновиди доісторичної фауни та чорні діри, може загнати у глухий кут найпростіше запитання про ознаки змін пір року або про назву сусідньої річки. Однак саме базові уявлення про світ, розуміння причинно-наслідкових зв’язків між найпростішими природними явищами становлять той базис знань, на які опирається вчитель, коли планує навчальний процес у першому класі.

Уявлення про простір

Майбутній школяр має знати:

як називається місто (село) і країна, де він проживає;

які природні об’єкти розміщені поруч (ліси, парки, водойми, гори) і як вони називаються;

які тварини та птахи мешкають у цій природній зоні;

які головні пам’ятки культури розміщені в місті (селі).

Уявлення про час

Батькам слід переконатися, що дитина знає:

що таке годинники та як ними користуватися;

скільки годин у добі;

як називаються пори року і місяці, який місяць до якої пори року належить;

за якимиознакамивизначаютьнастання пори року (зміни в природі, поведінкатварин і птахів, змінитемпературиповітря).

Психологічна готовність до систематичного навчання в школі — це сукупність особистісних якостей, умінь і навичок, а також певний рівень розвитку психічних функцій дитини, необхідних для освоєння нею шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків

Довірливі дитячо­батьківські взаємини є одним з найважливіших чинників успішного шкільного старту дитини.

Поради психолога

Значення сім’ї для розвитку дитини

Сім’я для дитини — основний і головний простір її зростання та особистісного становлення.

Зв’язок між батьками і дітьми — один з найсильніших людських зв’язків. Благополуччю дитини сприяють доброзичлива атмосфера і така система сімейних взаємин, яка дає почуття захищеності, любові і прийняття, стимулює і спрямовує її розвиток.

Любов батьків — найбільше і незамінне джерело духовного і емоційного розвитку дитини, її моральних якостей, почуття впевненості в собі, позитивного сприйняття світу.

Сім’я забезпечує базисне почуття безпеки, яке є одним з основних умов нормального розвитку дитини. Вона дає дитині можливість без побоювань і страху взаємодіяти із зовнішнім світом, освоювати нові способи дослідження та реагування.

Батьки є джерелом необхідного життєвого досвіду. Діти переймають у них певні моделі поведінки. Батьки заохочують або засуджують певний тип поведінки, тим самим допомагають дитині зрозуміти межі свободи і безпеки.

Стиль взаємодії в сім’ї впливає на формування світогляду дитини, дає змогу їй виробити власні норми, погляди, ідеї.

Морально-психологічний клімат у сім’ї — школа взаємин з людьми.

8 порад для розумних батьків,
як поводитися з дитиною, яка накапостила

З’ясуйте, причини і мотиви вчинку дитини, перш ніж покарати її.

Не вдавайтесь до фізичного чи тілесного насильства — покарання має бути справедливим і відповідати мірі проступку.

Не карайте дитину, якщо підозрюєте її у проступку, адже підозрілість не має нічого спільного зі справжньою вимогливістю.

Не карайте дитину тоді, коли сердиті, злі чи роздратовані, оскільки у такому збудженому емоційному стані зазвичай можна помилитися.

Надавайте право карати тому з батьків чи вихователів, кому властивий більш спокійний та врівноважений характер.

Не зловживайте батьківською або виховною владою — дотримуйтесь почуття міри, адже часті покарання втрачають дієвість.

Запропонуйте дитині оцінити її провину й самостійно призначити покарання. У такий спосіб ви привчатимете дитину аналізувати її вчинки й бути вимогливою до себе.

Будьте милосердні — не забувайте, що ви теж були дитиною й капостили та вередували.

Виходячи з цілей методичної роботи і вимог до особистості та діяльності педагога намагаємось здійснювати роботу за такими напрямками методичної роботи:

  • Курси підвищення кваліфікації
  • Науково-практичні семінари
  • розв'язання актуальних освітніх проблем в творчих групах
  • узагальнення досвіду роботи педагогів

    Методична робота з кадрами:

    • Підвищення рівня фахової майстерності педагогів
    • Курсова перепідготовка
    • Атестація педагогів
    • Наставництво
    • Педради
    • Семінари
    • Консультації
    • Колективні перегляди
    • Робота творчої групи

      Навчання педагогів відбувається в інтерактивних формах спілкування:

      • Круглий стіл, диспут, консультації
      • Інтерактивні лекції
      • Навчальні тренінги
      • Семінари, семінари-практикуми, науково-практичні семінари, семінари для педагогів спеціальних груп
      • Вивчення структури та оснащення матеріального середовища
      • Спостереження колективних форм діяльності дітей, індивідуальної самостійної роботи дітей, взаємовідвідування відкритих занять

Головними завданнями методичної роботи ДНЗ є:

· підвищення соціально-психологічної культури педагогічних працівників;

· вдосконалення педагогічної майстерності та сприяння особистісному професійному зростанню педагогів;

· сприяння в опануванні світовою, національною, побутовою культурою;

· підтримка ділового тонусу педагогів;

· стимулювання розвитку ініціативи, творчості, пошуку;

· створення умов для праці в режимі розвитку, в напрямку опанування новими методами, прийомами, засобами, технологіями, системою навчання та виховання, підвищення комп’ютерної грамотності.

/Files/images/foto/0_6d223_52be1992_XL.jpg Професійному зростанню педагогів сприяє продумана стратегія управлінської діяльності, яка здійснюється у відповідній системі:
– педагогічна діагностика,
– визначення мети і засобів реалізації навчально-виховної діяльності,
– контрольно-оцінювальна діяльність.
Контрольно-оцінювальна діяльність спрямована тільки на підвищення професійної майстерності, на надання ділової компетентної допомоги, вивчення стелю роботи, особистісних якостей, рівня культури педагогів.
Контроль за розвитком дітей базується на загально-дидактичних вимогах: науковість, об’єктивність, доказовість, системність, доброзичливість, гласність.
В колективі є цікаві, ініціативні, досвідчені педагоги: Діденко Є. Я., Пухно І. П., Юшко Н. С., Нінікітіна Л. Ф., Данілевська Л. М., Хриплива Ю. Ф., Черенкова І. М. та інші.
Головні пріоритетні напрямки в роботі цих педагогів: розкриття здібностей і можливостей кожної дитини, сприяння розвиткові життєздатності дошкільнят, як головної умови, що допомагає їм успішно діяти в різних ситуаціях, працювати на високий рівень результативності в навчанні та вихованні дошкільників.
Форми і методи роботи, які використовують педагоги, передбачають особистісно-зорієнтоване включення дитини в освітньо-виховний процес, який спрямований більше на соціально-особистісний розвиток дитини, аніж на інтелектуальний.
Кiлькiсть переглядiв: 533